Ніхто. Ніяк. Не реагує на тривогу. Цей звук – білий шум Харкова 

Подруга телефонує з Європи, питає: "Як там у вас, у Харкові?"

І я на секунду зависаю. Бо хай що я скажу, я це вже казала. Багато разів.

Світ змінюється – людство винайшло ШІ-капсули для миття собак, розумні беруші й роботів, які одягають людям шкарпетки.

І тільки в Ха – завидна постійність. Стабільність, чорт забирай.

Сирена реве з ранку до вечора. Таке відчуття, що вона не тривогу оголошує, а просто стоїть на таймері – автоматичне вмикання що 10 хвилин.

Ще рік тому я знала людей, які, ну, не те щоб в укриття йшли, але хоча б у тамбур виходили. Сьогодні таких зубрів уже не знайти.

Ніхто. Ніяк. Не реагує на тривогу.

Ні дорослі, ні діти, ні тварини. Цей звук – просто тло, постійний білий шум Харкова.

Торік "Нова пошта", здається, намагалася закриватися під час сирени. Погралися кілька місяців і плюнули. Думаю, співробітники просто замахалися бігати до дверей.

Учора їздила на зустріч з американськими журналістами. Такі приємні хлопчики, посиділи в центрі, кави випили. Вони всі захоплювалися мужністю жителів нашого міста. І не скажеш же іноземцям, що це не зовсім "мужність". Я, до речі, не знаю, як англійською перекласти словосполучення "вимушений пофігізм".

Ну, а що? У вівторок гуляли з Гектором, летить російський безпілотник. Я ще глянула – він далеко. Ну і хрін з ним, думаю.

Тут автоматна черга лунає – наші хлопці, красені, збивають. І чую такий свист тоненький і неголосний "тиць". Перед носом куля в асфальт врізалася. Нахилилася, подивилася й далі пішла. Навіть не сфоткала. Ну, пофігізм же.

Нудно.

Я, до речі, підписалася на львівський паблік. У них там змії й котики. Серйозно. Заголовки: "У Львові зникла рижо-сіра кицька" або "У Рясному в парку помітили змію". Я хочу такі новини!

Бо тут вічно – паралельний світ. Перемир’я якісь обговорюють, режими тиші. Про закінчення війни знову говорять. Десь.

І тільки в нас у Ха все стабільно.

Зараз ракета прошелестіла над будинком. Як у дитячій грі "морський бій" – повз.

Загалом, подрузі я сказала, що в нас усе добре. Літо. Гектор у купальнику.