Росіяни відкоригували список цілей. Вони намагатимуться зруйнувати максимум
Уночі росіяни влучили трьома ракетами у книжковий ринок на Петрівці / Почайні в Києві. Місце культове й нечуже інтелігенції різного штибу. З огляду на що стрічки забиті тихою скорботою бібліофілів. Також мелькають дивні особини, які радіють знищенню гнізда торгівлі російськомовними книжками. Хоча левова частка книжок на вже кілька років як "Почайні" давно українськомовна, а в російськомовній (радянській) букіністиці було багато цінного (я там регулярно купував академічну літературу й академічні видання першоджерел, які українською мовою поки що не перекладені). Тепер зловмисні бариги організовуються якось інакше. Але суть не в цьому.
Велика кількість публікацій про книжковий ринок за механічного аналізу однозначно має привести до висновку, що це головна новина. Чимало реплік у тому дусі, що росіяни цілилися по лотках із книжками спеціально. Деякі російські "телеги" нібито підтверджують цю лінію, мовляв, уразили об'єкти ракетобудівників, замасковані під кіоски з канцелярією. Цей делірій навіть коментувати не варто. Особисто я вважаю, що росіяни промазали. Уже не вперше. У цьому немає нічого дивного. По деяких об'єктах у РФ ми не влучили багато разів. По низці об'єктів в Україні росіяни влучають із 10-го – 15-го разу. Книжковому ринку просто не пощастило: росіяни вважають, що на цій самій дирекції є військові цілі…
А ось що важливе і залишається поза увагою – це російський удар по "Криворіжсталі". Про це пишуть дуже скупо. Адже металургів і причетних у соцмережах значно менше, ніж безтурботних бібліофілів. Днями був удар по "Запоріжсталі". Це свідчить про те, що росіяни скоригували перелік цілей, піднявши металургію у список пріоритетів.
Причина? Як на мене, їх кілька. Найбільш очевидна – це підрив доходів українського бюджету й економіки загалом. Безумовно, частково це впливає й на оборонні завдання, особливо – щодо будівництва укріплень. По-друге – мені здається, це навіть важливіше, – це удар по відновленню України. Відновлюватися, спираючись на власний металургійний цикл, чи бути ринком збуту іноземного металу – це дві великі різниці. По-третє, це схоже на втрату впевненості росіян у тому, що їм удасться захопити контроль над цими заводами. Тому до певної підморозки (неважливо – восени, узимку чи наступного літа) вони намагатимуться знищити максимальну кількість живих активів в Україні.
Загалом це вписується в логіку тактичного і стратегічного шантажу з боку Кремля. Тактично – припиніть атаки вглиб Росії. Стратегічно – здавайтеся, інакше від вашої промисловості залишиться лахміття.
Але ця гра з минулого року перестала йти в одні ворота. Україна значно відстає в сенсі перенесення заходів впливу на російську територію. Однак завдяки більшій концентрації цінних виробництв і логістики в РФ Україна досить швидко надолужує. Тому не факт, що наступним буде "Озон". Є об'єкти й цікавіші. А російська торгівля нехай переналаштовується на наступну порцію вхідних.
Джерело: Алексей Копытько / Facebook