У Польщі захопилися дрібнополітичними ніштяками
Історія з дружним перельотом президентських "білих орлів" на батьківщину, до Польщі, з попутними зграйками скромніших орденів, звичайно, справляє незабутнє враження: дуже сильний жест! – але й залишає відчуття глибокого розчарування. Загострення відносин із сусідами означає втрату важливих можливостей, а в наших обставинах це безпосередньо пов’язано із втратою життів...
Після втрати Орбана Навроцький залишився одним із небагатьох близьких за духом до американського президента серед європейських правоконсервативних популістів, і польський президент був єдиним іноземним лідером, запрошеним на святкування 80-річчя Трампа на галявині біля Білого дому, де з нагоди ювілею влаштували яскравий мордобій, який увінчав вигук переможця: "Мішель Обама – мужик!" Величезна честь.
І не дивно, що Навроцький, слідом за Трампом, не виявляє до Зеленського та України того пієтету, який був у Дуди, його попередника й однопартійця. "Право і справедливість" дрейфує в ще густіші націоналістичні хащі, подалі від загальноєвропейських цінностей. От тільки цей дрейф і супутні йому антиукраїнські прояви виявляються в протиході європейському згуртуванню навколо України, протистоянню деструктивній позиції Білого дому щодо європейської єдності та загальної безпеки і відбуваються на тлі охопленого вогнем московського НПЗ й напівобложеного Криму – здавалося б, видовищ, здатних потішити око будь-якого поляка.
Польща, яка могла б відіграти найважливішу роль у протидії російській агресії і яка відігравала її в перші роки війни, відійшла на другий-третій план і віддала перевагу позиції незаслужено скривдженої… Україна, яка пережила зраду свого "стратегічного партнера", який намагався порішати все міжсобойчиком із Володимиром Путіним, переживе й нинішні неприємності, яких їй завдає близька, за багатьма параметрами – найближча країна на західному напрямку.
Прикро, що сама Польща, чиї політики захопилися гонитвою за дрібними внутрішньополітичними ніштяками, втрачає історичний шанс посісти те місце в Європі – і в історії! – на яке ще недавно і з усіма на те підставами претендувала.
Туск справедливо ставить запитання: чому Польщі немає серед країн, які в тісному колі розробляють спільну стратегію, здатну привести до закінчення війни з урахуванням європейських інтересів? Щоб на рівних сісти за стіл з Німеччиною, Францією та Великобританією, потрібна активна демонстрація розуміння своїх стратегічних інтересів та залученості до розроблення відповіді на головний виклик, що стоїть перед європейськими політиками цього покоління: протистояння російській агресії та побудова нової, надійної системи колективної безпеки.
Антиукраїнські настрої залишають Польщу якщо й не зовсім поза увагою під час розв'язання цього завдання, то десь осторонь.
Джерело: LIGA.net