Запхати б образи Федорову і Зеленському куди подалі й зідзвонитися
Не минає й дня, щоб реактивні дрони не наробили лиха в Києві, під Києвом і в інших місцях України.
Ми звикли до того, що в нас бракує захисту від балістичних ракет, вухо киянина намагається розрізнити збиття від влучання, і коли здається, що ракету збито, почуття задоволення змішується з уже звичною вдячністю, але й досадою на адресу партнерів: відсипали, отже, зі своїх щедростей жменю протиракет. Але балістика – це відносно рідко, дорого і здебільшого вночі, а реактивні дрони віднедавна – багато, відносно дешево і протягом доби. Збивати їх у високій пропорції поки не вдається, і проблеми помітні неозброєним оком і їх постійно чути.
Звернув на цю проблему увагу й Ерік Шмідт, колишній глава Google, засновник оборонної компанії, яка виробляє БПЛА Hornet, які роблять найважливіший внесок у наші мідлстрайки. Він у серпні відвідав Україну й поділився своїми занепокоєннями в колонці для The Washington Post. Українці, пише видатний підприємець, так само вирізняються своєю інноваційністю в розробках і гнучкістю в ухваленні рішень, але Росія перетискає завдяки масштабуванню своїх рішень. Мало знайти чудове технічне рішення, важливі ресурсні можливості перетворити його на тисячі готових до застосування виробів. Гарний дрон кращий за чудовий, якщо їх можна виготовити значно більше.
Україна, вважає Шмідт, може протистояти набагато потужнішій промисловій машині Росії, коли з отримувача окремих партій західної зброї перетвориться на частину західного оборонно-промислового комплексу, який ресурсно перевершуватиме російський. Спільний пошук рішень, спільне виробництво і його нарощування до потрібних масштабів – ось шлях до успіху: "Переможе той, хто зуміє швидше за суперника винаходити нове, а потім швидше масштабувати його". І для Заходу це питання не благодійності, а здатності вести сучасну війну. Україна своєю мужністю і стійкістю виграла для Заходу час, тепер цей час треба перетворити на промислову й воєнну перевагу...
Одночасно з публікацією тексту Еріка Шмідта стало відомо, що зі своєї поїздки до США повернувся Михайло Федоров, з ім'ям якого пов'язували, а багато хто й досі пов'язує саме цю взаємну інтеграцію передових західних компаній з українським оборонним сектором. Ексміністр оборони повідомив у короткому відео, що оборонний фонд, який він запускає, і аналітичний центр знайдуть потрібні рішення, щоб працювати у війні з росіянами на випередження: "Сподіваюся, це додасть надії комусь, у кого надія є, або поверне надію тому, хто її починає втрачати. Усе точно буде добре".
За кілька днів до цього Володимир Зеленський, відповідаючи на запитання, що у нього з Федоровим, сказав: "Чесно кажучи, давно його не бачив, не чув. Знаю, що він десь за кордоном був. Він, як то кажуть, не дзвонить, не пише".
Зрозуміло, що в цих двох не найпростіші стосунки після гучної операції зі звільненням, взаємні образи тим пекучіші, що більші самолюбство й амбіції, а цього в обох із надлишком. Ось тільки щоб додати надії тим, хто її не втрачав, і повернути тим, хто почав втрачати, хлопцям варто було б запхати свої образи куди далі й зідзвонитися. Це б краще за красиві слова й пози засвідчило, що їх передусім хвилює Україна.
Джерело: Леонид Швец / Facebook