Опубліковано текст радіодиктанту, який написав Дронь. Перевірте свої помилки 

Лист, який не закінчується

Дозволиш написати листом? Виводити літери ручкою, чути шурхіт паперу, залишити чорнильний слід на пальцях – вічна романтика! Мова направду не знає меж: пишеш крізь пів хвилини й доби, держкордони й блокпости... Складаєш букви в абзаци, як різьбяр відшліфовуючи кожну деталь, а потім – слова мандрують часом.

Деколи вони схожі на нас: сходяться разом курйозно, але стають нерозлучними. Наприклад, люди кажуть: "міцно любити". Уяви собі! Не "дуже", не "гіперсильно". Любити міцно. Ніби тримати за руку. Довго-довго обіймати. А інколи – прокидатися зранку і не знаходити поряд, але хоч-не-хоч розслонити штори в кімнаті чи розстібнути зеесушного спальника в бліндажі. Це також про міцну любов. Може, навіть найміцнішу.

Коли в теперішньому страшно, мова захищає нас – і то не впівсили, а намагаючись сконструювати майбутнє. Подивись: заховалося слово "останній". Кожна зустріч відтепер крайня, навіть коли це суперечить правилам слововживання. Бо завжди буде наступна. Бо наша зустріч важливіша за будь-які правила.

І найголовніше: мова не тільки для всіх, а й для кожного. Якби навіть ці слова лунали різними голосами, а мільйон людей водночас записували їх, кожен думав би про когось особливого. Я – про тебе.

Ми зустрінемось попри всі правила. Вір мені міцно! Якщо мова непідвладна часопростору, то і лист цей не закінчується ніде й ніколи.

Я люблю тебе. Так є завжди.

Помилки

"Суспільне" зазначило, що написання слова "зеесушного" у варіанті "ЗСУшного" не вважатимуть за помилку. Результати радіодиктанту оголосять після того, як комісія опрацює всі листи.

Цьогоріч текст читали вчитель Артур Пройдаков і громадська діячка Даша Астаф'єва. За словами Дроня, він переписував цей текст щонайменше 20 разів і працював над ним два тижні. "Це ж текст на дуже невеличку кількість слів. Це якихось буквально 200 слів, так? Як можна підібрати 200 найважливіших слів? При тому що деякі з них ще й повторюватимуться", – пояснив він.