"Вона була мініатюрною підліткою". Грубич показав фото загиблої доньки 

"На першому фото – наша родина майже 20 років тому у Львові: дружина Світлана і троє наших дітей – Владочка, Ярик та Олюня. Оля тоді підписала цю світлину у своєму альбомі: "Ми доторкнулися до рибки й загадали бажання". У світлі того, що сталося через сім років на пішохідному переході неподалік дому, рибка підманула-підвела…" – написав журналіст.

Друге фото, як зазначив він, датовано 2011 роком. Його зробили під час відрядження.

"У дітей були канікули, і молодша донька сама попросилася поїхати зі мною в експедицію "Знаку якості". Це був єдиний раз, коли ми вирушили в таку далеку мандрівку лише вдвох. На Хмельниччині ми знімали поля лікарських трав, на Івано-Франківщині – виробництво морозива або печива в Долині. Але найважливішими виявилися не сюжети. Оля була мініатюрною підліткою. У мікроавтобусі вона спала калачиком на задньому сидінні. Не завдавала жодного клопоту, усім цікавилася, уважно спостерігала за тим, як народжуються телевізійні історії", – розповів він.

За словами Грубича, вони тоді багато говорили, сміялися. Тепер він називає ту подорож однією з найдорожчих спільних мандрівок.

Грубич зізнався, що 12 липня 2014-го (а потім щороку 12 липня) є найскорботнішим днем у календарі його сім'ї.

"Саме тоді, о шостій ранку, зателефонували з реанімації й сказали слова, після яких життя вже ніколи не стало таким, як було: нашої Олі більше немає. Я не знаю, як щороку знаходити нові слова, щоб описати свою любов. Її неможливо розкласти на речення, на атоми, на молекули. Вона просто є. Кажуть, час лікує. Ні. Сум не минає. Просто війна, робота, щоденні турботи трохи відсувають його. Але інколи достатньо одного спогаду – і біль накриває знову. Думаю, це почуття порожнечі знайоме всім батькам, які втратили своїх дітей", – написав він.