Український режисер-документаліст Володимир Шевченко був першим у світі кінематографістом, який зняв стрічку про Чорнобильську трагедію, працюючи безпосередньо на місці аварії на ЧАЕС. До 26 квітня, 40-ї річниці Чорнобильської трагедії українська дослідниця кладовищ, гід і кореспондентка видання "ГОРДОН" Вікторія Вороніна підготувала відео з місця спочину режисера й розповіла про нього на YouTube-каналі "Нотатки некрополіста".
Стрічку Володимира Шевченка "Чорнобиль. Хроніка важких тижнів" визнали світовим надбанням. Її занесли до Міжнародного реєстру програми ЮНЕСКО "Пам'ять світу".
Захист від радіації – марлева маска
Шевченко за власним бажанням поїхав знімати в Чорнобиль ще у травні 1986 року, щойно дістав на це дозвіл. Працював і як режисер, і як оператор. Без захисту – у звичайній марлевій масці на обличчі. У найнебезпечніших місцях знімав сам, відсторонюючи своїх колег.
"Чи розумів усі ризики? Певна річ. Це не було службове завдання, коли хочеш не хочеш – їдь і знімай. Шевченко сам прагнув зняти цю стрічку, щоб показати героїв-ліквідаторів, щоб їхній подвиг не було забуто, щоб зафільмувати обличчя, щоб не приховати правди", – зазначено в ролику.
СРСР знищив 95% відзнятого матеріалу
Матеріал, який Шевченко зняв у Чорнобилі, ретельно перевіряла влада. Із 20 тис. метрів кіноплівки допустили лише 1 тис.
"Попри це, стрічка є унікальною, болісною, інформативною. Такою, де правда – і в рядках, і між рядків", – наголосила блогерка.
Заплатив за фільм життям
Оскільки Шевченко перебував у зоні надто високого радіаційного рівня, це позначилося на стані його здоров'я. У режисера діагностували променеву хворобу й тяжкі ураження легень.
"Його дружина режисерка Валерія Воронянська зізнавалася, що при операції легені чоловіка просто розсипалися. Але лікарі заборонили розголошувати, наскільки важкі ураження наніс чонобильський невидимий ворог – радіація", – розповіла дослідниця.
За її словами, згідно щоденникових записів Шевченка, він не шкодував, що ці зйомки були в його житті. "Краще без легені, але із чистою совістю", – говорив він. Але все ж сподівався, що доля буде до нього прихильною.
"Дай боже, нам ще пожити на радість один одному 10–15 років, – писав він дружині, перебуваючи в лікарні. І… помер за місяць після цього запису", – розповіла Вороніна.
На могилі – полин
Під одним пам'ятником на Байковому кладовищі спочивають Шевченко, якого не стало 30 березня 1987 року, і його дружина, яка відійшла в засвіти 24 березня 2022 року.
Дослідниця провела прибирання на похованні й звернула увагу, що на надгробку є символічне зображення полину: "Болісний символ викарбувано на могилі режисера. Саме цю квітку ще називають Чорнобилем, а відтак вона стала одним з атрибутів трагедії".
Записав "голос" і "обличчя" радіації
Вороніна розповіла, що фільм Шевченка став основою для американського мінісеріалу "Чорнобиль". А британська дослідниця Сьюзен Шуплі назвала його "найнебезпечнішим у світі".
Блогерка зазначила, що, оскільки Шевченко знімав, перебуваючи у безпосередній близькості до реактора, занадто підвищений радіаційний фон знайшов відображення на кіноплівці. Спочатку цей ефект сприйняли за псування, але режисер наполіг занести кадри у стрічку як "видиме обличчя радіації".