Історія Юлії Лякішевої з Донецької області увійшла до музею "Голоси Мирних" 

Юлія Лякішева народилася й усе життя прожила в Костянтинівці, йдеться в історії, яка увійшла до колекції музею. У чотири роки вона пережила клінічну смерть після аварії, коли її збив мотоцикліст. Після цього вона мала проблеми зі здоров’ям.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії вона разом із мамою та сестрою переїхала до Києва. Там їй діагностували онкологічне захворювання. Її стан значно погіршився, вона важила 38 кг, майже не могла ходити.

"Лікарі кажуть: "У неї залишилося кілька місяців. Ми вам радимо або класти в хоспіс, щоб її не бачити, або забирайте додому". Я тоді кажу мамі, що Юля просила нас відвезти її додому. Тож давай ми виконаємо цю її мрію", – каже Олена Тютюник, сестра Юлії.

За повідомленням Фонду, родина вирішила повернутися до Костянтинівки. Там жінці стало краще, поступово вона відновила здатність ходити та їсти, а також набрала вагу.

"Не дарма кажуть, що вдома і стіни лікують. Я приїхала додому – два чи три місяці лежала. Потім почала трішки ходити, немов черепашка – туди і назад. Потім мені стало трішки легше. Так, там бахало, стріляло постійно, літали дрони. Але мене нічого не цікавило, тому що я хотіла більше перебувати вдома. Саме вдома я почала одужувати. А через чотири місяці я сіла навіть на велосипед! Зараз 2026 рік, і я досі живу", – розповіла Лякішева.

Пізніше в Костянтинівці разом зі знайомим вона потрапила під обстріл. Чоловік загинув, а вона дістала контузію і поранення руки й ноги, але змогла самостійно дістатися до військових.

"Вибух був із мого боку, і виходить, що уламки полетіли на нього. Це просто диво, що я вижила, що мене лише ранило в руку і в ногу", – згадала Юлія.

Після поранення жінка майже втратила рухливість руки, йдеться в матеріалі. Після операції їй встановили фіксатор, однак кістка не зросталася. Фонд Ріната Ахметова надав Юлії імплант для остеосинтезу ліктьової кістки та необхідні медикаменти.

Зараз Лякішева проходить відновлення і поступово повертає рухливість руки.

"Я така щаслива, що Фонд мені допоміг, що руку врятували. Я дуже переживала, що вона в мене не розробиться. А все прижилося і є прогрес", – говорить жінка.

Зараз вона разом із родиною живе в Полтавській області, зазначив Фонд.

"У цьому будинку нас 12 осіб. Це наша велика сім'я – земляки, котрим нікуди дітися, вони попросилися до нас, і ми дали їм прихисток. Я хочу, щоб усюди була любов, був мир, щоб менше людей було злих", – говорить Любов Миколаївна, мама Юлії.