Україна запізнюється із захистом виробників від дешевого імпорту – директор GMK Center 

Як приклад він навів імпорт зварних труб із Туреччини. За його даними, обсяг постачання зріс із 10 тис. тонн у 2021 році до 50 тис. тонн у 2024-му – уп’ятеро. Антидемпінгове розслідування розпочали в січні 2026 року, проте попередніх заходів не запровадили. Підсумків розслідування очікують у січні 2027-го.

Зінченко зазначив, що цей строк відповідає законодавству, але для виробників рішення буде запізнілим. За його словами, українські правила дозволяють застосовувати попередні заходи через 60 днів після початку розслідування за наявності попередніх ознак демпінгу.

"Це означає, що вже понад пів року ринок міг бути під захистом. Інструмент є, але ним не скористалися", – наголосив він.

Директор GMK Center пов’язав зупинку українських сталевих виробництв як із російськими обстрілами, так і з економічними чинниками – експортними обмеженнями, зростанням тарифів та імпорту. Низька прибутковість внутрішніх продажів у попередні роки, на його думку, позбавила заводи фінансового ресурсу, потрібного зараз.

Зінченко назвав ситуацію зі зварними трубами третім подібним випадком на сталевому ринку.

Першим, за його словами, були російські прутки. Після запроваджених Росією з 2014 року обмежень проти української металопродукції Україна мала підстави для заходів у відповідь, однак розслідування щодо прутків завершилося лише у 2018-му.

Другий випадок стосувався китайських нафтогазових труб. Їхній імпорт, за наведеними автором даними, зріс із приблизно 15 тис. тонн у 2016 році до 30 тис. тонн у 2018-му. Розслідування відкрили у 2019 році, а мито в розмірі 51,5% запровадили в травні 2020-го – коли програму збільшення газовидобутку, яка стимулювала попит на труби, вже згорнули.

"Три кейси з одним сценарієм дають підстави говорити про системну проблему", – зазначив Зінченко.

Він наголосив, що торговельний захист важливий і під час простою заводів. Для відновлення роботи підприємствам потрібні ринок збуту та прибутковість, яка дасть змогу оплачувати дорожчі перевезення й енергію та ремонтувати пошкоджене російськими атаками обладнання.

На думку автора, без цих умов виробництво може не відновитися навіть за технічної готовності підприємств. Якщо українські заводи втратять внутрішній ринок, покупці надалі залежатимуть від цін постачальників з інших країн.

Серед необхідних кроків Зінченко назвав прискорення завершення розслідування в затверджені строки, перегляд внутрішніх процедур і своєчасне застосування попередніх заходів за наявності підстав.

Також він запропонував наблизити українські правила до європейських практик, зокрема враховувати походження сировини під час митного контролю.