Головна помилка Кучми. Де зараз Павло Лазаренко й чи отримає Україна його гроші
Лазаренко – на волі й далі судиться за конфісковане
Фото: EPA
Колишній президент України Леонід Кучма в інтерв'ю виданню "Факти" у жовтні 1999 року говорив: "Я можу назвати свою головну помилку навіть на прізвище. Її звуть Павло Лазаренко". Другий в історії незалежної країни прем'єр-міністр уже майже 20 років як зник з інформаційного поля. Його ім'я, імовірно, затьмарили корупційні досягнення нових поколінь українських політиків. Але сотні мільйонів доларів, конфіскованих у нього за кордоном, залишаються предметом актуальних спорів між ним, США й Україною. Головне на цю тему – в публікації "ГОРДОН".
Початок
Лазаренко народився у Дніпропетровській області, закінчив місцевий сільськогосподарський інститут і розпочав кар'єру в аграрній сфері. На початку 1990-х швидко піднявся по вертикалі влади: був представником президента в Дніпропетровській області, головою обласної адміністрації, а 1996 року очолив уряд України.
Політична кар'єра Лазаренка тісно пов'язана з дніпропетровськими елітами й енергетичним бізнесом, де окреме місце займають його стосунки з Юлією Тимошенко. Telegraf пише, що саме в період прем'єрства Лазаренка корпорація "Єдині енергетичні системи України" здобула колосальний вплив на газовому ринку. Тимошенко тоді називали "газовою принцесою", а сама ЄЕСУ фактично стала головним посередником у постачанні російського газу в Україну.
Кучма говорив, що Лазаренко-прем'єр "працював швидко і чітко, орієнтувався в ситуаціях, що виникали вперше", але був не тільки хорошим господарником, а й "умілим накопичувачем особистих капіталів, який фактично сформував монополію на газ і був близький до цього на ринку хліба й спирту.
"Думаю, за рік-другий він "приватизував" би всю країну", – зазначав колишній президент, але визнавав, що звільнив його "за станом здоров’я", про що Лазаренко нібито сам просив "на колінах".
Espreso вказує, що ще наприкінці 1990-х організація Transparency International заносила його до переліку найкорумпованіших державних діячів світу.
"Громада" й обвинувачення в Україні
Після відставки з посади прем'єра 1997 року Лазаренко швидко перетворився із союзника Кучми на одного з головних опозиціонерів. Створена ним партія "Громада" робила ставку на соціальну риторику, критику приватизації й протистояння президентській вертикалі. У програмі "Громади" йшлося про захист "простих громадян" і відновлення справедливості після шокових реформ, нагадує "РБК-Україна".
На парламентських виборах 1998 року "Громада" стала одним із головних сюрпризів кампанії – вона набрала 4,67% голосів і пройшла до Верховної Ради, діставши 16 мандатів за списками і ще вісім – у мажоритарних округах. Пізніше до фракції приєдналися позапартійні депутати, і вона стала однією з найпомітніших опозиційних груп у парламенті. За даними ЗМІ, саме через "Громаду" у велику політику остаточно увійшла Тимошенко, яка до 1999 року обіймала посаду заступника голови партії.
1998 року проти експрем'єра в Україні відкрили кримінальні справи за обвинуваченнями в корупції, зловживанні службовим становищем і незаконному виведенні коштів за кордон. "Радіо Свобода" зазначає, що українські правоохоронні органи обвинувачували Лазаренка в розкраданні великих сум із державної скарбниці й виведенні їх на офшорні рахунки. 1998 року Лазаренка затримали у Швейцарії за підозрою у фінансових махінаціях, однак після звільнення під заставу він повернувся до Києва, а в лютому 1999-го прибув до Греції. Одночасно Верховна Рада зняла з нього депутатську недоторканність, а Генпрокуратура активізувала розслідування.
Арешт у США
1999 року, коли Лазаренко спробував в'їхати у США через аеропорт імені Кеннеді в Нью-Йорку з панамським паспортом, його затримали за порушення візового режиму. Він попросив у Вашингтона політичного притулку, проте колишнього українського прем'єра обвинуватили у відмиванні до $280 млн. У матеріалах американського суду суму претензій обвинувачення знизило до $114 млн. Майже п'ять років він був під домашнім арештом.
У червні 2004 року федеральне журі в Сан-Франциско визнало Лазаренка винним за низкою фінансових епізодів, а сам вирок – дев'ять років в'язниці та штраф у розмірі $10 млн – суддя Мартін Дженкінс ухвалив 25 серпня 2006 року.
За даними The New York Times, частину обвинувачень згодом зняла апеляційна інстанція, проте основні епізоди залишилися чинними. Значну частину покарання колишній глава уряду відбував у в'язниці в каліфорнійському містечку Дублін, потім його перевели до федеральної в'язниці на острові Tермінал, поруч із Лос-Анджелесом. Саме з її воріт Лазаренко вийшов на свободу.
2012 року ексзаступник генерального прокурора Микола Обиход заявляв журналістам, що якщо Лазаренко приїде в Україну, його негайно заарештують. Окрім корупції, Київ вважав його причетним до організації вбивств народного депутата України й бізнесмена Євгена Щербаня, а також колишнього голови Національного банку України й народного депутата Вадима Гетьмана. Із рахунків, підконтрольних Лазаренку, нібито переказали $850 тис. за вбивство Гетьмана й понад $2 млн – за вбивство Щербаня, зазначали в ГП.
На волі
Лазаренко вийшов на волю 2012 року, проте ще довго перебував під імміграційним наглядом. США не депортували його в Україну, оскільки він просив політичного притулку. За час перебування під домашнім арештом колишній глава уряду встиг розлучитися з дружиною й одружитися з помічницею Оксаною Циковою, яка народила йому у США трьох дітей. Як писала NYT, Лазаренко оселився в Каліфорнії із сімʼєю й далі веде судові спори за доступ до заморожених активів, наполягаючи на політичній мотивації претензій Києва.
Нинішній його статус – вільна людина, яка відбула кримінальне покарання. 2018 року тоді журналіст Сергій Лещенко заявляв, що Лазаренко залишається громадянином України й "може голосувати на виборах". Син експрем'єра Максим, за даними ЗМІ, займається бізнесом у Каліфорнії.
Де гроші
З початку 2000-х американська влада веде процес конфіскації коштів, розміщених на закордонних рахунках і пов'язаних із колишнім прем'єром. Ідеться, за загальними оцінками, приблизно про $200 млн. Федеральний суд США й далі розглядає питання остаточної конфіскації активів. У грудні 2025 року суд відхилив чергові клопотання Лазаренка про перегляд справи.
DW зазначала, що повернення грошей Україні ускладнюють тривалі судові процедури й потреба довести походження активів.
Голова Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Клименко в інтерв'ю "Укрінформу" заявляв, що процес "на фінішній прямій", однак остаточна конфіскація залежить від завершення американських судових процесів між Лазаренком і мін'юстом США та подальшої волі американської сторони. Якщо рішення ухвалять, кошти "передадуть Україні на якісь конкретні потреби". Клименко підкреслив, що в Києва є інструмент, щоб ці кошти просто не зникли з рахунків – на них накладено арешт.