"Побачив між каменями притиснуте мамине волосся". Історія Романа Олексіва увійшла до музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова 

"Ми з мамою були у Вінниці, у клініці, куди влучила російська ракета. Відкрив очі – бачив тільки білий вихід. Я розумію, що або мені тут помирати, або мені йти на вихід. Потім я побачив між каменями притиснуте мамине волосся. Я його погладив і почав вибиратися далі", – згадує Роман у розповіді про трагічний день 2022 року.

Батько Романа Ярослав розповів, що не міг повірити, що його близькі опинилися в епіцентрі вибуху, і постійно телефонував дружині Галині, але вона не відповідала. За кілька годин він доїхав зі Львова до Вінниці й дізнався, що дружина загинула, а син – у реанімації у вкрай важкому стані.

"Я його навіть не впізнав, тому що він був увесь перебинтований – не було живого місця. Коли ми швидкою Романа перевозили з Вінниці до Львова, одночасно позаду нас їхала машина, яка вже перевозила тіло дружини Галини. Ми знайшли її за ДНК через три дні", – розповідає Ярослав.

За три роки Роман переніс 36 операцій і ще приблизно стільки ж наркозів, ідеться в матеріалах музею. Під час перев’язок, хлопчика вводили у штучну кому. Два роки він носив спеціальну компресійну маску на обличчі. Сьогодні Роман відновив тренування з бальних танців, якими займався до війни.

"Мені це подобається. Коли я танцюю, я себе відчуваю, ніби я десь на хмарах. Це для мене приємно, коли ти танцюєш – розслабляєшся", – сказав Роман.

Як зазначає допис Фонду, Олексів має активну соціальну позицію і став голосом українських дітей, які постраждали від війни. Він виступав у Європарламенті, був у Ватикані, став героєм документальної стрічки Children on Fire і пробіг Бостонський марафон.

"Я був у багатьох країнах, зустрічав папу Римського й багатьох інших людей. Виступав багато разів. Я це роблю для того, щоб показати, що українці незламні й що діти так само дуже страждають від війни", – сказав Роман.

Дізнатися історію Романа та його батька можна на порталі музею.