Розповідь Калини Папроцької з Коростеня увійшла до Музею "Голоси Мирних" 

3 квітня 2026 року під час російської атаки на Коростень Житомирської області Калина Папроцька разом із дворічною племінницею Амірою перебувала на подвір'ї. Після оголошення повітряної тривоги дівчата не встигли дістатися укриття. Вибухова хвиля відкинула їх приблизно на 8 м.

Калина закрила собою племінницю від уламків скла, ідеться в матеріалі Музею.

"Хвиля вiдчувалася така, як на морі, але була прозора. Вона мене підхопила, ноги відразу стали ватні, я не могла стояти. Аміру я тримала біля себе, закривала від скла, яке летіло", – згадала Калина.

Дівчата дістали поранення. Будинок сім'ї було пошкоджено, у сусідніх будинках також були руйнування. За даними МВС, унаслідок атаки в Коростені було пошкоджено і зруйновано будинки приблизно 200 людей, 11 людей постраждали, одна жінка загинула.

Після обстрілу Аміра почала боятися гучних звуків і виходити на подвір'я.

"Психологічно постраждала дитина, вона боїться гучних звуків, боїться, коли мопед чи мотоцикл їде. Раніше, як тільки вона почує стукіт, – бо тут же ремонтні роботи йдуть, – вона одразу бігла до мене на руки. Дитина не може це забути", – пояснює мама Аміри Дарина Папроцька.

За інформацією Музею, Калину відзначили нагородою рятувальники Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС). Дівчина пов'язує свою реакцію під час атаки із заняттями баскетболом.

"Уже скільки часу пройшло, а я про це думаю. Якби я її не встигла взяти, усе це скло могло б травмувати Аміру. Дуже страшно, що я могла не встигнути, могла не бути поруч. Для мене це дуже страшно", – говорить Калина.

Дізнатися історію Калини Папроцької можна на порталі Музею.