Туреччина дедалі більше схиляється до протистояння Путіну. ЗМІ назвав причини  

Незважаючи на підтримку різних сторін у сирійській війні, нелегітнимий президент Росії Володимир Путін і президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган тривалий час знаходили компроміси, вигідні обом, ідеться у статті.

Росія посилювала свій вплив на Близькому Сході, а Туреччина мала важливого партнера в період напружених відносин із НАТО.

Після початку повномасштабної війни в Україні баланс сил змінився, зазначає дослідниця. Ізольована Заходом Росія стала дедалі більше залежати від Туреччини, яка не приєдналася до санкцій проти РФ і стала важливим каналом торгівлі та фінансових потоків.

Переломним моментом, як ідеться у статті, стало падіння режиму Башара Асада в Сирії наприкінці 2024 року.

Туреччина, яка підтримувала сирійську опозицію, різко посилила свої позиції в регіоні.

Для Туреччини це важливий момент – можливість перепозиціонувати себе як основного союзника НАТО, перебалансувати свої відносини з Росією та допомогти Україні налагодити нові відносини на Близькому Сході.

У квітні президент України Володимир Зеленський, подорожуючи турецьким державним літаком, здійснив свій перший візит до Сирії для переговорів із новим керівництвом країни. Вони обговорили військове й енергетичне співробітництво.

Туреччина бере участь у перетворенні сирійської армії на сучасні збройні сили, здатні вийти за межі десятиліть впливу радянського типу. Для України це можливість поділитися своїм досвідом у сфері військового виробництва та ведення бойових дій із використанням дронів, накопиченим за роки війни з Росією, одночасно налагоджуючи відносини з країною, яка колись перебувала в орбіті Москви, зазначає авторка статті.

Україна також налагоджує тісніші військові зв’язки з країнами Перської затоки, пропонуючи досвід протидії іранським Shahed, які Росія активно використовує у війні.

Туреччина, яка має тісні військові зв’язки з країнами Перської затоки, розглядає посилення ролі України як додаткову перевагу для співпраці з державами регіону. Це дає Анкарі змогу розширити свої оборонні та технологічні пропозиції. Для Росії, яка роками розвивала тісніші економічні й оборонні зв’язки з монархіями Перської затоки, це є ще одним ударом.

Тол вважає, що Анкара більше не балансує між Москвою й НАТО і схиляється в бік протистояння Путіну. Занепад Росії дав Туреччині, після десятиліття покірності Москві, свободу дотримуватися своїх інтересів. Бенефіціаром цього є Україна, пише вона.