Залишки аграрних підприємств Криму доживають останні сезони. 2020 рік для багатьох буде останнім G

Протягом п'яти років Крим без дніпровської води.

Перекриття Північно-Кримського каналу у 2014 році вже колосально відбилося на економіці, екології та демографії півострова. У 2020 році наслідки будуть ще відчутнішими: цілковито припиниться агровиробництво сої, кормів, багаторазово скоротиться виробництво овочів, тваринництво, виробництво товарного м'яса, риби та молокопродуктів. Зростання видобутку підземних вод істотно позначиться на екосистемі півострова і стане причиною засолення сотень свердловин. Відсутність можливості зрошувати і вести сільське господарство спричиняє серйозні демографічні зміни у степових районах Криму, працездатне населення виїздить із сіл, а ціни на житло в селах знижуватимуться й надалі.

Низка відтермінованих ефектів матиме вияв лише зараз, за п'ять років.

Руйнування іригаційної системи півострова. Крим мав унікальну, складну систему зрошення на 400 тис. га, яка налічує тисячі кілометрів каналів і понад 400 насосних станцій. У 2020 році вже 70% насосних станцій і 60% русел каналів будуть нездатними прийняти дніпровську воду без суттєвого ремонту. Запуск іригаційної системи Криму потребуватиме понад 1 млрд грн і не менше ніж рік ремонтних робіт.

Екологія Північного Криму. Хімічний комплекс Північного Криму вже протягом п'яти років існує без передбаченої технічними регламентами кількості води. Це вже спричинило катастрофічні для життя людей та екосистеми катаклізми, що мали вияв у серпні – вересні 2018-го і 2019 років. Проблему з кислотонакопичувачем біля Армянська не вирішено, і ймовірними є нові екологічні кризи влітку цього року.

Погіршення якості питної води. Проблеми з питною водою починаються лише зараз, коли видобуток підземних вод уже зріс у рази, а поповнення (раніше поповнювали підземні води півострова водами Дніпра) немає вже протягом п'яти років. Засолення питних свердловин у 2020 році стане дуже помітним явищем. Особливо в Армянську, Красноперекопську, Джанкої, Первомайському, Красноперекопському, Роздольненському, Джанкойському, Кіровському, Красногвардійському, Сакському, Сімферопольському, Нижньогірському, Радянському, Ленінському і Чорноморському районах. Це половина території Криму, і живе тут приблизно мільйон людей.

Деградація ґрунтів. Через відсутність води відбувається зміна ґрунту, погіршення і втрата родючості. Ерозія ґрунту, засолення та забруднення. Останнім ступенем деградації ґрунтів є опустелювання. Тобто процес перетворення окультурених родючих зрошуваних земель на безводні і мляві напівпустелі із втратою родючості та рослинності. Ці процеси вже можна спостерігати в низці степових районів Криму. Шостий рік без води посилюватиме і прискорюватиме ці процеси. Трагедія ще й у тому, що поновлення родючості триватиме протягом років.

Тваринництво і землеробство. Основною часткою економіки Криму був аграрний сектор. Через відсутність води вже повністю втрачено 30 тис. гектарів рисових чеків; вирощування сої, яка стала для Криму вже традиційною культурою, за п'ять років зменшилося на 70%. А до 2014 року у Криму була провідна позиція в Україні з виробництва сої. Вона виростала першою, тому й за ціною була найвигіднішою. Основну масу її – майже 90% – зрошують. Через відсутність кормів (їх вирощували тільки на зрошуваних землях) на 80% скоротиться тваринництво. Залишки аграрних підприємств доживають останні сезони. 2020 рік для багатьох буде останнім.

Зростання цін і погіршення якості продуктів. Утрата родючості спричиняє збільшення імпорту продуктів. Кримські смачні та корисні овочі, молоко, рис і фрукти все більше замінюють російськими продуктами із тривалим терміном зберігання. І проблема не тільки в ціні, а й у якості цих продуктів. "Кримський міст" не допоміг знизити ціни на товари, що ввозять у Крим, логістику закладають у вартість, а доправлення швидкопсувних натуральних продуктів, як і раніше, є невигідним.

Демографічна біда степового Криму. Вода давала життя у степу. За п'ять років без води структура населення сіл степових районів Криму має гнітючий вигляд. До кінця 2020 року в селах залишиться 90% непрацездатного населення. Усі, хто міг, виїхали через відсутність роботи...

Перераховані проблеми позначаться й на туризмі – продовжиться зростання цін, погіршення якості харчування та зменшення туристичного потоку до Криму із країни-окупанта.

Для мене цей аналіз є дуже болісним. Страждають люди. Усі вони – громадяни України. Складно сказати, чи страждає від цього Путін і його Кремль. Думаю, ні. Їм не потрібен був Крим для розвитку аграрного чи туристичного бізнесу. Їм потрібна земля для розміщення військових баз. Військові бази від того, що відбувається, не страждають.

Жителям Криму кремлівська пропаганда пояснює їхні біди діями України. Українська сторона мало розмовляє із кримчанами і нічого не пояснює. Спливає п'ятий рік окупації Криму, досі немає жодної публічної стратегії щодо звільнення півострова. Або хоча б позиції щодо проблем кримчан, хіба що неофіційна позиція, яку часто чую на адресу Криму: "Самі винуваті!".

Джерело: "ГОРДОН"