Нардепам, які підтримають законопроєкт про дезінформацію, слава тих, хто кнопкодавив за "закони 16 січня", здасться міжсобойчиком на лавці

Володимир Бородянський презентував законопроєкт про дезінформацію. Для точності його краще було б назвати законопроєктом про заборону на професію журналіста.

Коротко пройдемося основними пунктами:

• буде створено Офіс уповноваженого з питань інформації. Його призначає Кабмін;
• буде створено журналістську асоціацію, єдину у країні структуру, яка може видати або забрати прескарту професійного журналіста. Із кого створюють асоціацію: ГО "Національна асоціація медіа", асоціація "Індустріальний телевізійний комітет", Українська асоціація медіабізнесу, АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України", ГО "Комісія з журналістської етики", Національна спілка журналістів України, підприємства, які входять у систему держіномовлення;
• за дезінформацію передбачено покарання: штрафи до 2 тис. мінімальних зарплат і в'язниця до семи років;
• ЗМІ мають одержувати "Індекс довіри".

Тобто, по суті, що ми маємо? Держава в особі уповноваженого бере, наприклад, розслідування, у якому йдеться про крадіжку в оборонці, називає це дезінформацією, яка є загрозою національній безпеці, і вимагає зняти й попросити вибачення, а в іншому випадку – наш найчесніший у світі суд штрафує журналістів на $400 тис. або садить у в'язницю на сім років.

Дивно, що Порошенко не додумався до цього геніального законопроєкту. Денис Бігус міг би вже другий рік за ґратами відбувати, а Петро Олексійович, найімовірніше, – другий президентський строк на Банковій.

Журналістів ділять на два сорти. На тих, які погодилися відповідати всім вимогам і критеріям ініційованої державою асоціації й отримали прескарту "професійного журналіста", і на тих, хто туди вступати не хоче, вважаючи, що журналістика – вільна професія.

Знак якості для ЗМІ у вигляді "Індексу довіри" навіть обговорювати не хочу. Дуже комсомольськими значками і краватками пахне...

Одне тішить – поки, судячи з усього, процедури в документі виписано дуже туманно, що дасть змогу чіплятися за юридичну казуїстику й не виконувати драконівських норм.

Обговорювати й покращувати законопроєкт міністерство пропонує журналістам трохи більше ніж місяць. Після цього – в Раду.

У мене є одна порада народним депутатам – якщо ви не хочете швидко й назавжди "прославитися", не голосуйте за цей документ. Навіть сьогодні є такі плями репутації, які неможливо вивести. Повірте, слава тих, хто кнопкодавив за "закони 16 січня", здасться міжсобойчиком на лавці порівняно з тим, яку частку журналістської "любові" одержать ті, хто проголосує за ініціативу Бородянського. Упевнена, що навіть у нашій розрізненій журналістській спільноті є теми, які об'єднають практично всіх. Хоча б із відчуття самозбереження.

Замість того, щоб сприяти створенню ринку реклами, який дасть змогу якісній незалежній неолігархічній журналістиці посісти панівне місце у країні, влада намагається зробити підконтрольними усі ЗМІ.

Ну й аксіома. Влада, яка працює на благо народу, поважає журналістів і бачить їх своїми союзниками. Влада, яка не збирається робити нічого доброго для своєї країни, боїться журналістів і нападає на них.

Я не знаю жодної влади в жодній країні світу, яка б, оголосивши війну журналістам, виграла її.

Джерело: Алеся Бацман / Facebook