Вічна проблема гаранта. Узяти не тих людей. Призначити не на ті посади. Мучитися питанням, як від них позбутися
Ефективність роботи Генпрокуратури під керівництвом Юрія Луценка видно тільки самому відомству. Про це пише блогер Макс Бужанський у своїй колонці на сайті "ГОРДОН".
Кругообіг прокуратури в природі.
Місце прокляте. Навіть якби його зайняв святий Петро, в наших розкладах через півроку його буде ненавидіти вся країна. І зневажати, що набагато болючіше. Луценко – не святий Петро, узагалі не святий, будемо відверті.
Але навіть роблячи на це знижку, швидкість його перетворення на "злочину владу" приголомшує. Ефективність прокуратури видно тільки їй одній. І раді б побачити, реально раді, але не видно. Для найпотужнішої державної структури – дрібно. Піар фонтаном б'є. Причому не фонтаном Треві, у який хочеться кинути монетку на пам'ять, а прорваною каналізаційною трубою.
Навряд чи хоч хтось може хоч щось сказати про захист закону, інтересів держави. Про інтереси громадян мовчу взагалі, це навіть згадувати ніяково. Але й інтереси конкретної групи осіб захистити не виходить. Та й як може вийти, якщо вони самі в них заплуталися? У цьому бізнесі ми партнери, а після цього я тебе на частини порву. Хочете зіграти в таку гру? Ніхто не хоче.
У кримінальній справі Довгого, як повідомляє "Українська правда", ГПУ склад злочину вбачати перестала. За підписом усе того ж Юрія Віталійовича. Взагалі по жодному позбавленому недоторканності депутату ні кроку вперед. І це робить піар убивчим антипіаром. Ще більш убивчим на тлі вручених уклінно знамен, гербів тощо. Ніхто ж за язик не тягне, узагалі нікуди ніхто нікого давно не тягне. Ми тільки за, хоч щось до пуття доведіть. Ні. Крокодил не ловиться, не йдуть справи.
Безглуздя ситуації переслідує на кожному кроці. Не вистачає слідчих у справі Майдану – скорочуємо штат прокурорів. У Луценка конфлікт із НАБУ – його дружина вносить у Раду законопроект про НАБУ. І так абсолютно в усьому, куди пальцем не ткни. Ще півроку у такому ж успішному напрямі, і замість фігури, покликаної посилити позиції президента (хоча де в Конституції ця складна комбінація, невідомо), Луценко перетвориться на обтяжливий тягар.
І почнуться вовтузіння, як би розлучитися так, щоб він наступного ранку разом із Саакашвілі не горланив під Адміністрацією Президента. Що-що, а голос у нього гучний. Вічна проблема гаранта. Узяти не тих людей. Призначити не на ті посади. Мучитися питанням, як від них позбутися. І насолоджуватися результатом, який перевершив усі очікування. Сізіфова праця. А пісок у годиннику стрімко сиплеться...
Джерело: "ГОРДОН"