Нам постійно доводитиметься шукати нові способи казати "дай". Казати це переконливіше

Кажуть, це поганий "план перемоги", бо його виконання – поза межами впливу України. Бо він побудований на "НАТО, дай запрошення, союзнику, дай дозвіл бити по Росії, а ще дай пакет стримування і так далі".

Я сильно перепрошую, але... Для когось стала несподіванкою наша тотальна залежність від допомоги західних партнерів у цій війні – як геополітична, так і чисто матеріальна?

Так, Україну боронять ЗСУ, і без них би не було взагалі нічого. Але засоби для цієї оборони ми отримуємо від західних союзників. Ми тотально залежали від цих засобів у 2022–2023  роках і продовжуємо зараз.

Можна безкінечно довго говорити про те, чому так сталося і хто та якою мірою в цьому винен, зрештою, це вже й так безкінечно проговорено. Але об'єктивна справжність сьогодення – вона така.

Тому те, що перші три пункти "плану" (беру це слово в лапки, бо воно мені таки не зовсім план) повністю залежать від доброї волі партнерів – це данина реальності. Яку, здавалося б, давно вже пора якщо не прийняти, то дуже чітко усвідомити.

Ми не виграємо цієї війни без допомоги партнерів. І це не тому, що ми недолугі. Це тому, що ворог у нас – монументально сильний і небезпечний.

Я вже не раз казав, що наполеглива державна пропаганда першого року повномасштабної війни про сміховинність, слабкість, демотивованість і загальну "чмобікоподібність" російської армії дала крутий короткостроковий результат, але в середньо- й довгостроковій перспективі дала дуже фігову побічку: розмила тверезу оцінку сили ворога. Схоже, багато хто досі не може від цього навіяного пропагандою сну прокинутися.

У цьому "дай-дай-дай" трьох перших пунктів немає нічого нового, воно й так рефреном звучить уже третій рік мало не щоденно. І воно звучатиме далі, поки триватиме ця війна.

Нам просто постійно доводитиметься шукати нові способи це "дай-дай-дай" казати. Казати це переконливіше, казати це аргументованіше. Змінюючи обгортки, змінюючи тональності, змінюючи додатки.

Цей "план" є просто такою спробою сказати це в трохи оновленій обгортці. Наприклад, із додатком у вигляді п. 4 й п. 5 (ми вам за перші три пункти – можливість інвестувати в наші природні ресурси й наших військових замість американських у Європі).

Так, нічого революційного там немає. Але це тому, що нічого революційного в наших об'єктивних нинішніх умовах бути й не може.

Згоден, що саме з огляду на пафос навколо спершу розробки, а потім презентації цієї трохи оновленої обгортки для старого "дай-дай-дай", виглядає не дуже доречно. І брендування цієї обгортки "планом перемоги" виглядає трохи чи то відчайдушно, чи то безпорадно.

Можу хіба припустити, що це – теж частина спроби додати звичному рефрену хоч якогось нового імпульсу. Чи вдала – побачимо.

Але розчаровуватися точно не варто. Бо у тверезості нічого більшого від "плану" не варто було й очікувати.

Джерело: Danylo Mokryk / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора