Пресмарафон Зеленського був схожий на розмову у підворітті, такий тон задають зовсім не журналісти

З приводу вчорашнього пресмарафону Зеленського де-не-де у моїй стрічці трапляються міркування: "Журналісти – хамовиті, як так можна говорити з президентом, ніякої поваги до інституту!"

Навіть не буду нагадувати, що сам Зеленський прийшов до влади на десакралізації інституту президентства. Просто скажу, що навіть на цьому пресмарафоні насамперед сам Зеленський демонстрував зневагу до інституту президентства.

Так, бо коли ти називаєш свого попередника, за яким довічно зберігається статус президента, "колишній президент таваріщь Пєтя",то ти демонструєш зневагу саме до інституту більше, ніж будь-хто інший з присутніх.

Чи ви заперечите, що він демонстрував зневагу не до інституту, а конкретно до Порошенка? Штош, тоді – алаверди: журналісти, якщо й демонстрували брак "належної поваги", то не до інституту, а конкретно до Зеленського.

Ну і щодо поваги як такої.

Упродовж усіх п’яти з половиною годин марафону саме Володимир Зеленський кидався звинуваченнями, скаргами і наїздами на журналістів. Аж іноді складалося враження, що саме для того, щоб президент понарікав на журналістів, їх на цей марафон і запросили.

У відповідь на запитання – нарікання: "Ви служите олігархам, пазоріщє, досить пити мою кров, ви просто ображені" і так далі. Це – тон розмови, заданий і підтримуваний у комунікації з журналістами самим Зеленським. І далеко не вчора заданий, до речі.

Найкраща ілюстрація – це закид Зеленського до Михайла Ткача: "Це – панібратство, Мішо!" Президент скаржиться на панібратство – і тут же звертається до журналіста "Мішо". Сам журналіст тим часом звертається до нього "пане президенте", а не "Вово".

Один мій університетський викладач якось сказав: "Щоб отримувати повагу, треба бути поважними" (в оригіналі це звучало особливо красиво: "Pour être respecté il faut être respectable").

Так от. Чи може вимагати поваги до інституту президентства людина, яка своєю поведінкою на цій посаді сама демонструє зневагу до цього ж інституту?

І щодо тональності, то мені теж хотілося б, щоб загальна тональність зустрічей президента з журналістами була іншою. Щоб там було більше взаємоповаги.

Те, що ми бачили вчора, справді не схоже на розмову з Банковою. Це схоже на розмову у підворотні.

Але справа-то в тому, що такий тон задають зовсім не журналісти.

Принаймні, таке моє враження, моє відчуття і моє розуміння.

.

Джерело: Danylo Mokryk / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора