Питання, чому волонтерство України має боротися ще й з бюрократичною машиною країни, залишається без відповіді

Ми називаємо їх березневими волонтерами. Ми, погладжуючи бороди, які відросли за дев'ять років тяжкої праці на фронтах, з яскравим осудом спостерігаємо за цими райськими птахами, які увірвалися до волонтерства на початку останньої російської експансії.

Вони чудять. Боже, як вони чудять! Вони входять як слон до крамниці з посудом, наступаючи на всі етичні граблі, з таким трудом встановлені нами, олдовими. Вони повторюють усі наші знахідки й геть усі наші помилки. І ми із замилуванням і розчуленням старшого слухаємо раптом, як вони починають зізнаватися: "Боже, як ми втомилися... Ми вигоріли".

Тоді ми стиха регочемо. Бо наші страсні тижні й роки давно позаду. Бо ми повигорали вже стільки разів – скільки разів ми повідновлювалися і знову й знову ставали до строю.

Але!

Але їм іноді вдається те, на що ми вже давно махнули рукою. Але їхнє молодече завзяття іноді проламує стіни, б'ючись об які ми, почтенні старці волонтерства, давно вже поламали роги.

Ось приклад. Коли пів року тому депутат ВР Грищук Рома оголосив про омріяні ним поправки до оподаткування волонтерства... Коли він з усмішкою на ясному обличчі пояснював, як волонтерство муситиме оподатковуватися і що варто зробити, щоб не оподатковуватися (підказка – записатися до реєстру, тобто принести самих себе на блюдечку податківцям – оп-па!).

Коли пів року тому ми почали штурмувати Мінфін, Кабмін, фіскальство й навіть омбудсменство... Коли сакральне прізвище Гетманцев звучало як вирок і як неможливість бодай щось довести...

То в цій когорті обуреного волонтерства було досить небагато старих, олдових. Ішли саме молоді, ті самі, кого ми так зневажливо іноді називаємо березневими волонтерами.

Чому старі досвідчені волонтери не почали протестувати проти обкладування волонтерських коштів податками? Сказати важко.

"Усі старі вже якось влаштувалися, усі мають "кришу", сподіваються, що їх це обійде", – пояснили мені ті самі олдові колеги, погладжуючи сиві бороди аксакалів.

Аж ось нарешті слон злетів. Не пройшло й пів року з моменту оголошення про здирницьке оподаткування народних коштів, що стікаються до волонтерів і використовуються на потреби фронтів, госпіталів, біженців тощо.

Як починають обурюватися почтенні старці від волонтерства.

"Слава тобі, господи. Нарешті слово від старих і досвідчених, – видихнуло молоде волонтерство. – Нарешті слон злетів".

Маю два заклики, колеги.

1. Одупляймося швидше. Усі зайняті, у всіх купа фронтових чи навколофронтових робіт, але треба починати боротьбу проти потрійного оподаткування народних коштів. Поправка – продовжувати цю боротьбу зі здирництвом держави на волонтерському ґрунті.

2. Попри всі помилки й порушення Євангелія від волонтерства, його етичних скрижалів так званими березневими волонтерами, треба визнати, що молоде й невтомлене ще боданням теляти з дубом завзяття теж сильно може. Тож варто прислухатися і до новеньких у волонтерстві людей. У них око незамилене. У них ще є сили для боротьби.

А третє питання – чому волонтерство України мусить боротися ще й з бюрократичною машиною країни? – лишається поки без відповіді. Бо тоді виникне ще одне, ключове вже питання: чи не є робота здирництва держави щодо волонтерів роботою п'ятої колони в державі?

Джерело: Diana Makarova / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора