Якщо послабити незалежність НАБУ, Україна може отримати відповідь не тільки у вигляді проблем із кредиторами, а й, можливо, удар по безвізу

Чого в підсумку домоглися рішенням Конституційного Суду щодо указу стосовно Ситника? Просто зацементували Ситника в НАБУ. Немає правового шляху зараз, щоб його звідти прибрати. Окремі громадяни, які розповідають, що рішення КС, мовляв, створює якісь правові підстави для звільнення Ситника, – або сумлінно помиляються, або просто брешуть, видаючи бажане за дійсне, або мають антиправову свідомість та не в змозі зрозуміти сенс і наслідки того, про що вони говорять.

Водночас №1: навіть якщо змінити чинний закон, керуючись ухваленим рішенням КС як мотивом, це все одно – у вигляді нових норм щодо призначення та звільнення – не може поширюватися на чинного директора і те, як його призначили. Припустімо, якби КС визнав неконституційними конкретні норми закону, якими регламентували конкурс із відбору директора, демонтувавши в такий спосіб підстави для того, що саме Ситник – директор, то з цим ще можна було б щось зробити, видавши указ із якимось творчим формулюванням. Але вибито якраз цей єдиний наявний інструмент – указ. А будь-які нові інструменти, навіть якщо їх ввели в закон, не можна застосовувати до старих правовідносин безпосередньо. Плюс засвічено саме політико-юридичне бажання прибрати конкретно Ситника, адже якби його (бажання) не було, Конституційний Суд не поспішав би аж так. Плюс сам же КС прописав, що його рішення не поширюється на правовідносини, які виникли внаслідок виконання указу щодо Ситника.

Водночас №2: НАБУ – це частина архітектури, яка не просто з неба впала в Україну і не сама тут проросла із запиту суспільства, а створена в межах інтеграції нашої держави із західним світом. Якщо якось послабити інституційну незалежність НАБУ, а саме так тепер – після історії з рішенням КС щодо указу стосовно Ситника – з погляду Заходу розглядатимуть занадто широкий перегляд норм закону щодо директора НАБУ, який тільки і може дозволити звільнити Ситника, то наша держава може отримати відповідь не тільки у вигляді удару по грошах – через проблеми у співпраці із кредиторами, а й, можливо, по безвізу. Кому це треба?

Загалом рішення КС вивело весь цей спір про Ситника на політичний рівень, там тепер немає і поки що не може бути жодних юридичних підстав і можливостей діяти без політики – суто за фактами. Які таки були раніше! Усе, що існувало, юридично зводилося до можливості президента в разі чого видати або не видати указ, прописавши там потрібне прізвище або потрібне формулювання. А тепер що? Тільки проблеми.

І це вже не вперше в нашій історії – коли люди вирішують поюзати КС, але в підсумку самі себе позбавляють перспективи і висвічують свій реальний політичний зміст. Ну не можна бути аж настільки недалекоглядними, вирішуючи зайти з чимось у КС.

Джерело: Дмитро Литвин / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора