Американський відступ почався не за Байдена, а 1991 року, коли Захід не зміг виробити концепцію світового порядку. Це підбадьорило всі диктатури світу

Відступ Заходу почався не за Байдена, а 1991 року, коли Захід не зумів виробити концепцію світового порядку після закінчення холодної війни й тріумфу ліберальних демократій. Але геополітика не працює в умовах вакууму: якщо хтось іде, на його місце обов'язково хтось приходить. Цілком очевидно, що американський відступ підбадьорив усі диктатури на земній кулі.

У період президентства Байдена цей процес набув кумулятивного характеру. Він опинився при владі на момент масштабного посилення сил тоталітаризму. Це стало помітно під час незрозумілої й безпрецедентно ганебної втечі американців з Афганістану. 350 тис. афганців, які поділяли цінності демократії й були американськими союзниками, одразу опинилися в руках бородатих бандитів з автоматами. Це дало Путіну чіткий сигнал до дії. До цього він зустрівся з Байденом у Женеві, і вже ця зустріч, на мій погляд, почала пробуджувати в Путіні надії на те, що Захід не заважатиме йому робити "великі справи".

У момент, коли Путін розпочинав велику війну, Захід уже змирився з тим, що Україну буде втрачено. Буквально за три тижні до повномасштабного вторгнення генерал Міллі, колишній голова Об'єднаного комітету начальників штабів США, доповідав у Конгресі про те, що давати сучасну зброю Україні не можна, бо війна закінчиться за кілька тижнів і вона вся дістанеться росіянам. На хвилинку, цю концепцію озвучувала людина, яка за пів року до повномасштабного вторгнення залишила в руках "Талібану" гори американської зброї на суму в десятки мільйонів доларів.

І Байден, і Трамп живуть минулим: і той, і інший намагаються домовитися з Путіним як із "великим гравцем і чинником міжнародної стабільності". Зараз настав той світопорядок, який влаштований набагато складніше, ніж той світ, котрий був у період холодної війни чи Віденського конгресу. Будь-яка спроба звести багатогранну конструкцію нинішнього світу до старих схем попередніх історичних епох приречена на провал, оскільки така сполука є нежиттєздатною за визначенням.

Вільному світу потрібні свіжі лідери, котрі розуміють будову сучасного світу й готові ухвалити необхідні рішення, які визначають його долю на десятки років.

Джерело: Гарри Каспаров / Telegram