Харків облетіло відео, як падає верхівка вежі, яку я пам'ятаю з дитинства. Ці кадри мені болять. Але, окрім втоми й ненависті до ворога, не відчуваю нічого

Виродки кинули бомбу в телевежу. Харків облетіло відео, як падає верхівка величезної вежі.

Загиблих і поранених немає, пише канал мера. Це добре.

Не скажу, що місце було знаковим, але сама вежа – так. Її видно практично з будь-якої точки міста, її вважали найвищою спорудою Ха. Схожа на ракету, яку ось-ось запустять у космос. Пам'ятаю її з дитинства.

Орки скидали на неї снаряди з винищувача ще в березні 2022-го, відтоді її вважали несправною, але опори тоді вціліли. Тепер "добили". Було гучно.

Уявляю, як радітимуть кремлівські лицедії у вечірніх ефірах, повідомляючи світ про своє чергове "досягнення". Бридко.

Технічно, пишуть експерти, нічого страшного не сталося. Так, будуть перебої з ТБ-мовленням, але будьмо чесними – більшість із нас давно черпає інформацію з Telegram або YouTube-каналів. Це радше емоційний тиск на харків'ян.

Що, загалом, окрім посмішки, уже нічого не викликає. Кого ви хочете налякати? Нас, які живуть по 12 годин на добу без електроенергії й 24 – під "загрозою ракетного удару"? У мене в чатику будинку люди обмінюються посиланнями на всілякі гаджети, які рятують життя рибкам, коли подавання повітря в акваріум припиняється.

Так, у місті великі проблеми з енергетикою.

Але всі магазинчики, аптеки й навіть салони краси виносять на вулицю генератори й разом із ними пристрої для заряджання. Біля кожного такого генератора рояться підлітки з планшетами, у них заняття. Онлайн – школа чи інститут.

У п'ятницю виходила з псом, хлопчик у мене під під'їздом відповідав на запитання вчителя з хімії. Щось кричав про валентність натрію. Кричав тому, що генератор, зараза, торохкотить дуже гучно. Усміхнулася.

Клянуся, жодного разу не чула в Харкові розмов про "мир за всяку ціну" чи іншу схожу херню з кремлівських методичок. Ні в чергах, ні на заправках, ні на собачому вигулі. Кожен ракетний удар об'єднує нас. Ми стаємо більш дружними, згуртованими.

У міських пабліках іронічно пишуть про вимкнення електроенергії: "Свєта пішла" або "Свєта прийшла". Напевно, нащадки довго розбиратимуться в тому, хто така ця мандрівна Свєта.

Нас уже ніяк не можна зламати. Неможливо.

Телевежа. Ці кадри мені болять, так. Ми з татом у дитинстві часто ходили "в подорожі". Прогулянки пішки з району в район. Вежа була орієнтиром. Тато командував "на захід від вежі" або "на північ".

Мені дуже бракує тата. Його забрала війна. Моє місто знищують щодня. Але, окрім втоми й ненависті до ворога, я не відчуваю нічого. Ні-чо-го.

Марно стараєтеся.

Джерело: Анна Гин / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора