Саме тому президент Азербайджану не взяв участі в саміті в Санкт-Петербурзі
Сьогодні виповнюється рівно рік із дня авіакатастрофи пасажирського літака Embraer E190 авіакомпанії "Азербайджанські авіалінії" (AZAL), який зазнав аварії під Актау. Трагедія забрала життя 38 людей із 67, які перебували на борту, – 62 пасажирів і п'ятьох членів екіпажу. Вижило 29 людей, зокрема двоє членів екіпажу.
Ці цифри – не просто суха статистика. За ними стоїть приголомшливий героїзм екіпажу, насамперед капітана Ігоря Кшнякіна. Саме завдяки його професіоналізму, холоднокровності й самовідданим діям вдалося врятувати десятки життів. На жаль, сам капітан, як і другий пілот, не пережили аварійного приземлення.
Цілком закономірно й справедливо, що загиблим членам екіпажу надали найвище державне звання – Національний герой Азербайджану. Посмертно цю нагороду здобули командир повітряного судна Ігор Кшнякін, пілот Олександр Кальянінов і бортпровідниця Хокюма Алієва. Їхні імена назавжди вписано в історію країни як символи професійної честі й людського подвигу.
Для кожного громадянина Азербайджану давно не є таємницею справжня причина катастрофи. Азербайджанський пасажирський літак було уражено російською ракетою класу "земля – повітря" у момент активності безпілотників у небі над Грозним. Ракета, яку випустила система ППО "Панцир-С", вибухнула поблизу лайнера, її уламки уразили пасажирів і членів екіпажу. Водночас системи зв'язку літака були паралізовані засобами радіоелектронної боротьби на підльоті до Грозного, що фактично позбавило екіпаж змоги своєчасно дістати інформацію й ухвалити альтернативні рішення.
Президент Азербайджану Ільхам Алієв уже рік тому продемонстрував усьому світу приклад того, як має діяти глава сучасної суверенної держави, обстоюючи правду й національну гідність. "Можу з упевненістю сказати, що провина за те, що азербайджанські громадяни загинули в цій катастрофі, – на представниках Російської Федерації", – наголосив тоді глава держави. Він звернув увагу на принципово важливий факт: операцію "Килим" у Грозному, що означає закриття повітряного простору, оголосили вже після того, як літак було уражено із землі.
Це були чіткі, аргументовані й жорсткі звинувачення, які ґрунтуються не на емоціях, а на фактах. Президент Азербайджану також прямо заявив, що спроби російських державних органів зам'яти інцидент і просувати безглузді версії причин катастрофи викликають водночас подив, жаль і справедливе обурення. Азербайджан від самого початку вимагав покарання винних у загибелі своїх громадян.
Особливе обурення викликало те, що офіційні структури Росії намагалися нав'язати версію про нібито вибух газового балона на борту. Ця версія мала не просто непереконливий вигляд, а відверто принизливою як для пам'яті загиблих, так і для професійної спільноти. Вона наочно продемонструвала прагнення російської сторони уникнути відповідальності за будь-яку ціну.
Упродовж тривалого часу Росія заперечувала очевидну провину. У низці російських ЗМІ розпалювали антиазербайджанську істерію, формували спотворене інформаційне тло. Однак підсумок виявився передбачуваним: російський диктатор Володимир Путін був змушений визнати відповідальність своєї країни й попросити вибачення. Сталося це лише багато місяців по тому, на особистій зустрічі з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим.
Водночас головне питання так і залишається без відповіді: винних досі не покарали. Саме тому президент Азербайджану не взяв участі в нещодавньому неформальному саміті СНД у Санкт-Петербурзі. Спроба прессекретаря Кремля Дмитра Пєскова заздалегідь анонсувати візит Ільхама Алієва завершилася публічним конфузом. Увесь світ побачив реальну ціну таких заяв – нульову.
Історія із запереченням очевидної провини за знищення азербайджанського пасажирського літака стала наочною ілюстрацією лицемірства й політичного нахабства російської влади. Це той самий підхід, який Москва демонструє, заперечуючи відповідальність за численні злочини проти України.
Минув рік. Правду давно встановили. Але без покарання винних і реальних висновків такі трагедії можуть повторитися. Пам'ять про загиблих потребує не лише слів і символічних жестів, а й справедливості. І Азербайджан і далі виборюватиме її – послідовно, жорстко й на міжнародному рівні. А Росія зрештою обов'язково відповість за всі свої злочини. Зокрема й за окупацію українських земель, за геноцид у Бучі, за етноцид й урбіцид. На все свій час.
Джерело: "ГОРДОН"