У Білорусі закрили кілька ЗМІ. На початку серпня презентують проєкт конституції, і гучний шум "непідконтрольних голосів" Лукашенку не потрібен

Фото: Ігар Тышкевіч / Facebook

У Білорусі прийшли у ЗМІ. "Наша Ніва" і щонайменше два потужні регіональні видання – "Брестская газета" та Intex Press.

Дивний на перший погляд накат. Сьогодні складно "закрити" онлайн-ресурс – той відновиться буквально за кілька тижнів і з нової адреси відновить свою аудиторію.

Нелогічно. Але якщо подумати, можливо, справа якраз у цих "кількох тижнях" чи "місяцях"?

Порівняймо.

1. Проєкт конституції буде презентовано на початку серпня. Принаймні називають дати, коли його "перегляне" Лукашенко.

2. Учорашня поява Протасевича, активність у провладних пабліках, зазивання журналістів "на роботу".

Дуже можливо, що оточенню Лукашенка необхідна дезорганізація інформаційного поля найближчим часом. Час на презентацію конституції. І час на розкручування нових інформаційних ресурсів. На перший погляд, навіть не зовсім провладних – із такою собі "дозволеною дещицею опозиційності".

Мета – "взяти болото", про ядро протестних настроїв ніхто не думає. Судіть самі – ядро протестних настроїв знайде (саме знайде, шукаючи спеціально) старі нові ресурси. "Болото" перейде на те, що легше знайти, на те, що на поверхні. Тобто й на нові, запущені владою.

Для чого? Референдум щодо конституції потрібен владі як спосіб відновлення легітимності. Електоральна кампанія зі свідомо позитивним для Лукашенка результатом. Нова конституція – "цар-батюшка дарував трошки свободи". Стара – "народ любить Лукашенка".

У цій зв'язці гучний шум "непідконтрольних голосів" не потрібен.

Ну і, нарешті, не варто скидати з рахунків чинник Росії. Прискорення (на місяць) із конституцією опосередковано свідчить про тиск із Москви. Кремль, спочатку "проковтнувши" нечітку перспективу змін влади "вже 2022-го", поступово нарощує тиск, звужуючи поле маневру, виставляючи дати як внутрішньобілоруських, так і зовнішніх процесів.

Осінь буде багатою на події та інформаційні приводи.

Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора