Питання "Чий Крим?" безглузде. Немає жодного міжнародного документа, який заперечував би його належність до України

Головний критерій, за допомогою якого визначають належність території до тієї чи іншої держави, сформульовано після Другої світової війни у результаті кривавих подій, коли в Європі загинули десятки мільйонів людей. За підсумками цього безмірного кровопролиття, а також Першої світової війни, видатні уми людства (насамперед Європи) сформулювали абсолютно консенсусну, однозначну позицію: кордони в Європі, а також у решті світу, мають бути незмінними.

Незмінність кордонів, оформлених і закріплених у правових документах після Другої світової війни, було сформульовано як провідний принцип у створеній тоді ж, у 1945 році, Організації Об'єднаних Націй.

Це не означає, що кордони між державами взагалі не може бути змінено. Але чітко прописано умови, за яких така зміна можлива: це взаємна згода держав, між якими існують спори, дискусії, взаємні претензії. За відсутності такої взаємної згоди діє найважливіший принцип сучасного міжнародного права – незмінність кордонів.

Цей принцип після статуту ООН було зафіксовано також у всьому корпусі міжнародного права. Я назву лише кілька документів, але їх набагато більше:

• висновок за підсумками наради із безпеки і співробітництва в Європі у Гельсінкі 1975 року;
  
  
• Угода про формування Співдружності незалежних держав 1991 року, яка стосується кордонів між колишніми радянськими республіками, що здобули незалежність;
  
  
• Будапештський меморандум 1994 року про передання Україною ядерної зброї, у межах якого РФ окремо і спеціально підтвердила непорушність російсько-українського державного кордону;
  
  
• цей принцип підтверджено також у Паризькому договорі, у Договорі про дружбу, співробітництво і партнерство між Російською Федерацією і Україною від 1997 року, у всіх двосторонніх угодах між Росією і Україною, чинних із 1991 року.

Слід окремо наголосити, що незважаючи на те, що було зроблено у 2014 році, російська влада не стала розривати російсько-українські договори. Вони продовжують діяти. І буквально тиждень тому прес-секретар Путіна Пєсков укотре сказав, що Договір про дружбу, співробітництво і партнерство продовжує діяти, його не розірвано, його юридична цінність зберігається.

У цьому договорі чорним по білому ідеться, що Росія повністю поважає російсько-український міжнародний кордон і жодною мірою не збирається його порушувати. Таким чином увесь чинний корпус міжнародного права, підписантом якого зокрема є і Російська Федерація, і нинішня влада РФ, і нинішній російський президент, – усі підписалися й усі підтверджують, що відповідно до міжнародно визнаного кордону і півострів Крим, і місто Севастополь, і Східний Донбас, включно із містом Луганськ, Донецьк та іншими містами, є незаперечною частиною України.

Тому питання про те, кому належить Крим, Севастополь, Донбас, деякою мірою є навіть безглуздим, тому що нині немає жодного міжнародно-правового документа, який би стверджував щось інше, крім того, що ці території належать Україні. Це єдина позиція, яка можлива у сучасному світі.

Можуть бути різні емоції, різні інтерпретації, можуть бути посилання на культуру, релігію, історію, національних героїв – у кожній країні, у кожному регіоні можуть бути запропоновані різні аргументи. Але єдиний спільний знаменник, який об'єднує все людство, – це міжнародне право.

І тому будь-які наявні розбіжності потрібно вирішувати, обговорювати на основі чинного нині міжнародного права. Це міжнародне право однозначно не дає жодних інших варіантів і свідчить про те, що сьогодні півострів Крим, місто Севастополь і Східний Донбас належать Україні.

Джерело: "Обозреватель"

Опубліковано з особистого дозволу автора