Венс підходить під покоління трампівських "нових правих", йому можна буде передати смолоскип. Не здивуюся, якщо Трамп обрав Венса протягом останніх двох днів

Вибір Джея Венса як віцепрезидента Трампа свідчить про кілька речей.

1. Це потенційний політико-ідеологічний спадкоємець. Йому 39. Дуже молодий за мірками американської політики. Він лояльний, увірував в ідеї MAGA й добре підходить під наступне покоління трампівського руху "нових правих", якому можна буде передати смолоскип. Якщо він добре виявить себе на другорядній ролі, то до 2028 року з нього можна буде зробити "Трампа 2.0" і змагатися з молодим поколінням демократів. Не здивуюся, якщо виявиться, що Трамп вирішив узяти Венса лише після замаху на своє життя протягом останніх двох днів.

2. Трамп вирішив не ризикувати вибором не 100-відсотково лояльного віце для розширення електоральної бази й залучення інших соціальних груп і пішов перевіреною надійною доріжкою, обравши, по суті, дуже схожого на нього правого консерватора, який лише зацементує ядерний електорат Трампа й посилить його меседжі, пов'язані з антиелітним бунтом і хрестовим походом проти істеблішменту. Можливо, Венс залучить частину молоді й голоси "іржавого пояса".

3. Вибір Венса засвідчує, що Трамп зацікавлений перехопити контроль над партійним мейнстримом, зміщуючи його в бік джексонівської демократії з наголосом на внутрішні питання, антиелітаризм, реструктуризацію державних структур тощо. Вони намагатимуться підім'яти партійний порядок денний під себе, щоб застовпити умовний "трампізм" на роки вперед і здолати традиційних республіканців, якраз коли в партії починається боротьба за нових лідерів.

4. Для зовнішньої політики вибір Венса означає прихильність Трампа до політики обережного залучення до міжнародних справ з пріоритизацією Китаю, вузьким розумінням національних інтересів, перекладанням відповідальності на союзників і скороченням зовнішньої допомоги. Для нас це не найкращий сигнал, оскільки Венс відомий своїми скептичними висловлюваннями щодо подальшої допомоги Україні, критикою президента Зеленського й прихильністю до ідей Трампа швидко закінчити війну переговорами.

5. У середньо- й довгостроковій перспективі, на мій погляд, усе це означає, що нам у нашій зовнішній політиці треба буде зміщуватися в бік європоцентричного західного вектора, а не ставити США у пріоритет №1.

Вибір Венса свідчить, що Трамп не має наміру шукати широкого компромісу щодо подальшого розвитку національного проєкту у Штатах, а навпаки, пробиватиме свій порядок денний і намагатиметься нав'язати його через політичну перебудову, навіть якщо це означатиме ескалацію боротьби з опонентами.

Це означає, що США не вийдуть із внутрішньої кризи найближчими роками і їхня залученість до наших справ буде такою ж обмеженою й умовною, а залежність від електоральних циклів та ідеологічних гойдалок залишиться високою.

Тому нам варто орієнтуватися на пріоритетність Європи над США на західному напрямку. Зрозуміло, це не означає відмови від партнерства з Вашингтоном, але Європа для нас – ближчий, природніший і зрозуміліший союзник, із яким можна розвивати дуже різні формати взаємин, а не бути весь час у моделі обмеженого асиметричного партнерства без чітких гарантій вирішення наших стратегічних завдань.

Джерело: Iliya Kusa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора