Українська культурна і креативна сфера приречена тихо вмирати. Хоча вона найсумлінніше дотримувалася карантину
Культура не переживе карантину.
У контексті нових карантинних обмежень та розмов про "компенсацію" малому бізнесу 8 тис. грн через пандемію ніхто особливо не задумувався про ситуацію у сфері культури. Адже культурна сфера, яка залежить у цілому від державного фінансування (якого зараз бракує всім) і від благодійників та спонсорів із бізнесу (який сам опинився на межі виживання) чи завдяки власній концертній діяльності, тихо помирає.
Фестивалі та концертна діяльність фактично давно припинені через кількісні обмеження адаптивного карантину, сеанси в кінотеатрах та вистави в театрах фактично опинилися під забороною через запроваджений "карантин вихідного дня". І це при тому, що ця сфера найбільш сумлінно дотримувалася карантинних обмежень і могла реалізовувати квитки тільки на половину місць. Тепер же кінотеатри та театри, які основні доходи отримували від сеансів та вистав у вихідні, що дозволяло хоча б триматися на плаву, опинилися без джерел та засобів існування. Нещодавно співвласник однієї мережі кінотеатрів заявив, що через "карантин вихідного дня" може закрити всі свої кінотеатри, а співробітників звільнити. Керівник іншої мережі вважає, що ми взагалі можемо повністю втратити цю індустрію. Не у кращій ситуації знаходяться й театри.
А що ж тоді говорити про народних артистів та естрадних виконавців, які не мають ніякого державного фінансування, працювали на себе і основним джерелом доходів яких були концерти чи корпоративні заходи та святкування. Концерти давно фактично під забороною, а запланований локдаун на святкові дні позбавить їх можливості заробити хоч якісь кошти на життя під час різдвяно-новорічних свят. Я вже не кажу про невеликі місцеві самодіяльні чи професійні художні та мистецькі колективи.
І основна претензія до влади – це повна бездіяльність із березня 2020 року щодо підтримки культури в час карантинних обмежень. І хоча влада визнає та розуміє катастрофічні наслідки карантину для культури, і що сотні тисяч людей можуть залишитися без роботи, але дій із боку уряду, які б допомогли завадити цьому, ми не бачимо. Я додам від себе, що вони залишаться не просто без роботи, а й без засобів до існування, оскільки дуже в небагатьох були заощадження, які б дозволили прожити стільки часу без доходів.
Натомість у Польщі цього року виділили 400 млн злотих (трохи більше $100 млн) на підтримку культури та збереження робочих місць у культурній сфері. Із них 95 млн злотих виділили 144 місцевим інституціям органів самоврядування, наприклад, театрам та філармоніям. 38,6 млн злотих виділили 306 громадським організаціям, 91 млн злотих – 448 підприємцям, а 175,2 млн злотих направили 1166 компаніям, які займаються сценічним обладнанням та інженерією.
Навіть маленька Литва прийняла програму підтримки культурної та креативної індустрії в час пандемії. Так, зокрема, уряд Литви виділив €16,35 млн на підтримку культурних та мистецьких організацій, а також митців – серед них підтримка через перенесення подій чи інших активностей, підтримка розвитку нових продуктів, індивідуальні гранти для митців і працівників культури на три місяці (€600 на місяць) тощо. Ще близько €30 млн литовці виділили культурним установам – урядовим та органів місцевого самоврядування – для підтримки та продовження функціонування.
Тим часом українська культурна та креативна сфера приречена тихо вмирати. Звісно, якась частина культурного продукту може бути переведена в онлайн – вистави, концерти тощо, але чи дасть це можливість отримати кошти хоча б для виживання – велике питання. Мова про якийсь розвиток узагалі не йде. І, окрім того, не всі культурні проєкти та заходи можна перевести в онлайн, а тим більше проводити без глядачів і отримувати кошти за це. І, куди правду подіти, не всі можуть це зробити.
Джерело: "ГОРДОН"