Ми повинні завершити революцію і побудувати державу, де кожен зможе дивитися в очі матерям загиблих героїв

Джерело: Юрий Бутусов / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Нас ніхто не виховував Громадянами – просто одного разу довелося зробити вибір: що є Свобода для тебе? А потім довелося зробити вибір: а на що ти готовий заради Свободи?

А потім виявилося, що Свобода, заради якої йдуть на смерть, – це зобов'язання для тебе самого – іти вперед і не відступати.

Революція гідності створила Громадян. Громадяни створили Націю. Нація здобула Незалежність. Що далі?

Ми побачили, що Свобода – це не чарівна паличка. Це вікно можливостей у величезний вільний конкурентний світ.

Ми побачили, що ті, для кого Свобода стала ліфтом, не завжди хочуть створювати ліфти іншим або не завжди розуміють, як це зробити.

Ми побачили, що коли будуєш державу вільних громадян там, де держава завжди була палицею в руках правителів, – простих одноходових рішень немає.

Ми побачили, що свобода у кожного своя, свої межі, і щоб прискорювати зміни в кабінетах, треба вчитися створювати команди на вулицях.

Україна звільнила таку енергію, таку пасіонарність, яка змінила хід європейської історії, змінила і прискорила час. Змінила нас – та так, що нам щодня треба вчитися усвідомлювати, хто ми, чого досягли і куди йти.

Але як навчитися користуватися новими можливостями і новим часом для всіх?

Ми навчилися мобілізуватися заради Війни. Але ми ще не вміємо мобілізуватися заради того, щоб здобути Перемогу.

Мобілізація – це не лише воля учасників. Це професійний проект, націлений на результат, зі своїм регламентом, своїми правилами, своїми покараннями і своїми ризиками. І найголовніше – з метою, якій підпорядковано все. Кожен із цих проектів вимагає мобілізації, мотивації, цілеспрямованості, практичних щоденних дій, масштабу мислення та інтелекту.

Нас мобілізували зовнішні загрози. Один диктатор змусив нас мобілізуватися заради Свободи. Інший диктатор змусив нас мобілізуватися заради Незалежності. Ми боролися, щоб урятуватися. Але побудувати своє життя і свою країну під однією лише зовнішньою загрозою не можна – треба навчитися мобілізуватися самим.

А це означає – висувати Лідерів, за якими будуть іти. І знайти свою мету, свою команду, свій мобілізаційний проект, де за тобою і разом із тобою зможуть піти інші.

А без цього Революцію гідності не закінчено. Ще не зроблена революція для звільнення бізнесу. Революція для виховання й освіти. Революція для захисту порушених прав у судах. Революція безпеки особистості. Революція оборони країни. Революція самоврядування. Революція захисту природи. Ці революції чекають на своїх лідерів, чекають на свої проекти, свою боротьбу, свою історію.

Жменька ентузіастів. Прапор Європи. Щастя, що нам судилося увійти в історію і відчути себе. Горе, що багатьом не судилося дізнатися, що ми не здамося і не програємо.

Усе це почалося чотири роки тому. Стояти не можна. Заради всіх, хто не дійшов до нинішнього дня, ми повинні завершити революцію і побудувати державу, де кожен із нас зможе чесно подивитися в очі матерям і дітям загиблих Героїв... Іншого вибору в нашому житті немає.