Уявімо, що б сталося, якби в одному з українських обласних центрів загорівся кінотеатр і загинули б десятки людей

Що б було, якби пожежа в Кемерові сталася в Україні? Чому Україна – не Росія.

Для того щоб зрозуміти, чим Україна відрізняється від Росії, спробуймо уявити, що б сталося, якби в одному з українських обласних центрів загорівся кінотеатр в одному з торгових центрів і загинули б десятки людей. Слова про свободу і демократію в Україні для багатьох росіян здаються дурною балаканиною, підступами американської пропаганди, так ось наочний приклад для порівняння, що дає свобода українцям.

Так, в Україні є чимало торгових центрів, які побудовано без урахування вимог безпеки. Так, теж є корупція під час перевірок, персонал торгових центрів теж не проводить регулярних пожежних тривог. Але трагедія в Кемерові дає можливість продемонструвати, чим ми відрізняємося.

У Кемерові кожен рятувався самостійно, взаємодопомоги і взаємовиручки не було. Випадки допомоги чужим людям були поодинокими. А під час усіх без винятку надзвичайних ситуацій в Україні – вибух, теракт, пожежа, катастрофа – завжди, абсолютно завжди на місці відбувається стихійна самоорганізація для негайних дій. У кожному обласному місті сотні тисяч людей були і є добровольцями – учасниками війни, учасниками революції, волонтерами, учасниками акцій протесту. Громадянське суспільство в Україні активно розвивається, люди не бояться влади і давно звикли діяти без команди і без наказу.

Досить подивитися фото і відео – вибухи в Калинівці, Балаклії, обстріли Авдіївки, пожежа на БРСМ, російські диверсії в Києві – люди не розбігаються, ідуть на допомогу. В Україні на місці пожежі з перших секунд знайшлися б групи людей, які б не запанікували, налагодили взаємодію і почали б перевірку приміщень, евакуацію, відкривали б зовні і зсередини пожежні виходи. У Кемерові відвідувачі в паніці почали покидати місце події і тим самим заблокували під'їзд рятувальникам.

Десятки батьків кричали про те, що в кінозалі діти, але їх не слухали, і до кінозалів рятувальники не дійшли взагалі. В Україні більшість людей не поїхала б із місця події, люди б не блокували машинами під'їзд для пожежних машин, а, навпаки, підготували би проїзд для техніки до будівлі, забезпечили б умови для роботи рятувальників. І зрозуміло, першою ціллю волонтерів та рятувальників став би кінозал.

У Кемерові губернатор Аман Тулєєв на місце пожежі не з'явився і свого недільного відпочинку не перервав. Хоча під час пожежі разом із десятками дітей загинула його двоюрідна племінниця, і йому треба було приїхати, щоб хоча б підтримати своїх родичів. Але Тулєєв – такий досконалий моральний виродок путінського зразка, для нього навіть людські емоції є далекими. Влада в РФ не любить пов'язувати себе з катастрофами і проблемами, щоб не брати на себе критику і відповідальність. В Україні відразу в перші години трагедії на місце прибули б у повному складі всі керівники місцевої влади. В Україні неможлива ситуація, коли голова обласної адміністрації, мер у разі такої катастрофи залишилися б сидіти вдома.

Російські ЗМІ не перервали телетрансляцій і намагалися замовчати масштаби трагедії, оскільки в неділю всі аналітичні програми було присвячено виборам Путіна, і людей поганими новинами та катастрофами не бентежили. Путін керує всіма телеканалами, і інформаційне поле створюють винятково позитивне, проблем не висвітлюють. В Україні з перших хвилин катастрофа була б у центрі уваги ЗМІ, журналісти б вели прямі трансляції, і, хай що сталося – вибори, свята, – усе одно саме пожежа була б центральною темою дня. Тому що пожежа – це життя людей, і в інформаційному полі України так багато негативу зокрема й тому, що життя людей в українському суспільстві – безумовно головна тема.

У Кемерові люди вийшли на несанкціонований мітинг, щоб добитися правди про кількість жертв, а із сімей загиблих брали підписку про нерозголошення інформації. Губернатор Тулєєв назвав учасників мітингу, зокрема родичів загиблих, "бузотерами". І попросив вибачення за пожежу... у Путіна! В Україні таке неможливо. По-перше, в Україні немає несанкціонованих мітингів, тому що, на відміну від РФ, у нас для проведення мітингу дозвіл не потрібен.

По-друге, інформацію про кількість жертв засекретити неможливо. У моргах одразу б зняли репортажі, лікарі давали б коментарі, як і всі представники влади, скрізь були б волонтери, журналісти. Збиратися заради цього люди б не стали. Вони зібралися б безсумнівно, але щоб висунути політичні вимоги.

У Кемерові і в Москві не було проведено жодного опозиційного мітингу, ніхто не вийшов на вулицю з вимогами відставки відповідальних керівників, жоден політик не став піднімати людей на протест. Люди масово виходили, щоб ушанувати пам'ять жертв, але всі ці тисячі людей боялися навіть сказати про те, що жертви – наслідок безвідповідальності та корупції путінської влади. В Україні питання про політичну відповідальність і відставку керівників стало б одним із перших і головних питань, і безумовно, що відбулися б масові протести з вимогою політичної відставки різних державних діячів.

В Україні дуже конкурентна політика, громадянське суспільство поєднує в собі інтереси десятків груп упливу. Тому в Україні протягом 25 років змінилося п'ять президентів, висока ймовірність, що наступного року буде президент номер шість, а в РФ один і той самий клан при владі не змінюється.

У ТЦ "Зимняя вишня" була практика замикати дитячий (!) кінозал на час перегляду! Але ж у залі маленькі діти, комусь страшно, хтось проситься в туалет, як могла адміністрація кінотеатру так поставитися до людей, і особливо до дітей? Це насамперед грубе порушення правил безпеки. Але не тільки, напевно, це створювало незручності для багатьох відвідувачів і напевно були незадоволені і в "Зимней вишне". Однак батьки дітей у Кемерові до такого ідіотизму ставилися абсолютно терпимо протягом кількох років! В Україні така неповага відвідувачів до самих себе, до свого комфорту і безпеки є немислимою.

Джерело: Юрий Бутусов / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора