У мене є сумніви, а чи потрібне нам Суспільне ТБ, ураховуючи його вартість

Джерело: Юрий Бутусов / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Я не буду вітати Зураба Аласанію з обранням на посаду голови Суспільного телебачення.

Я вдячний Зурабу, що він вирішив узяти на себе цю ношу, яку дуже багато шановних професіоналів уважають безнадійною. У мене теж, зізнаюся, є сумніви, а чи потрібне нам Суспільне ТБ у принципі, враховуючи його вартість, чи краще виділяти гранти на цільові проекти? Але зараз не місце сумнівам, треба діяти.

Цю ношу все одно, згідно з ухваленим законом, хтось має тягнути і спробувати щось побудувати, незважаючи на хаос. Від зачарування до розчарування в нашому суспільстві в наш час – один крок, усе відбувається швидко, час летить, нові швидкості. Аласанія вирішив удруге зайти в одні й ті самі авгієві стайні. І спробувати вдруге вибудувати систему там, де системи ніколи не було. Часу в нового менеджменту небагато.

Відповідальність за створення Суспільного телебачення на базі НТКУ – це:

1. Відповідальність за об'єктивність новин щодо ситуації в країні. А все змінюється так стрімко, і хаос нашого життя й вузли проблем такі заплутані, що не завжди відразу ясно, що є добром і що злом у кожній конкретній ситуації з тією чи іншою конкретною людиною.

2. Відповідальність за приблизно 40 мільйонів доларів державного фінансування на рік.

3. Величезний апарат НТКУ в центрі й у регіонах, який на 90% є зайвим для виробництва незалежного контенту і який треба різати. Суспільне ТБ краще створювати з нуля.

4. Величезна будівля комплексу НТКУ поруч із телевежею, яку важко утримувати й яка є абсолютно надлишковою й занадто дорогою в утриманні.

Мені здається, що другий прихід Аласанії в будівлю НТКУ має бути зовсім іншим. Тоді, у 2014-му, його призначив Олександр Турчинов на прохання Сергія Лещенка й Мустафи Найєма за присутності групи журналістів. Тоді в держави була логіка виживання – той, хто хоче, мусив зробити те, що може. Зараз у Суспільному телебаченні логіка буде іншою. Треба проводити структурні реформи, а не продовжувати тягнути лямку. Треба не просто змінювати контент, але й будувати нову життєздатну структуру. Бо це відповідальність не одного директора, а уряду України та Верховної Ради в інтересах усього народу. І в умовах майбутніх виборів Суспільне телебачення може стати дуже дорогою й важливою інвестицією в українську демократію. А може й не виправдати сподівань.

Що добре? Зураб зумів залучити до команди кількох людей, які, на мій погляд, цілком здатні стати візитною карткою Суспільного телебачення. Люди, які, як Юрій Макаров, цікаві й у кадрі, і поза ним.

Що викликає побоювання?

Суспільне телебачення має починатися з концепції й зі стратегії. Треба дати відповіді на безліч запитань, які виникають у людини, далекої від проекту, який роблять за кошти держави:

1. Треба всі проекти робити самому Суспільному телебаченню чи проводити конкурси для незалежних студій та регіональних телекомпаній? На якій базі створювати виробництво і в якому обсязі виробляти?

2. Як реформувати структуру НТКУ, щоб у Суспільному телебаченні більшу частину коштів витрачали на новий контент, на по-справжньому незалежні проекти?

3. Як почати поступово скорочувати витрати на персонал і утримання, щоб більша частина коштів ішла на виробництво й купівлю контенту?

4. Як забезпечити професіоналізм роботи новинної редакції?

5. Скільки людей необхідні в офісі, й чи потрібна взагалі будівля НТКУ Суспільному телебаченню?

Утім Зураб, упевнений, розуміє всі ці проблеми, у нього був час вивчити все глибоко й зберегти ім'я. Чи вдасться йому торувати шляхи вирішення, щоб Суспільне телебачення стало системою й щоб почалися зміни?

Чи вдасться здобути підтримку влади, щоб ухвалити велику кількість рішень, які від неї залежать?

Чи вдасться водночас зберегти об'єктивність і сформувати розуміння балансу інформації?

Ці питання хвилюють кожного громадянина. Сподіваюся, інтерес суспільства до Суспільного телебачення зростатиме. Платники податків мають цікавитися, наскільки ефективною є їхня інвестиція в свободу слова й демократію. А політики та їхні виборці повинні знати, що Суспільне ТБ – їхній об'єктивний майданчик, який гарантує рівні права доступу до ефіру.

У наших інтересах, незалежно від ставлення до самої необхідності існування Суспільного ТБ, виявити увагу до цього нового проекту реформи нашого суспільного та державного життя. В Україні можливо все.