Відкриття війни – заробляння публічного капіталу навіть ціною завдання шкоди власній закривавленій державі

Війна як сповідь – показує людину такою, якою вона є насправді.

Війна оголює кожного з нас не лише перед собою, а й в очах усього суспільства.

Відкрилися нам із вами за ці місяці повномасштабної війни не лише чесноти та героїзм, а й підлість, боягузливість, цинізм і продажність деяких людей.

Найяскравіше це видно в інформаційному просторі.

Уся моя стрічка Facebook сьогодні обурюється відео з палати жінки, яка втратила дитину під час вибухів у Вінниці. У всіх одне питання: невже це заради лайків зроблено? Хто не бачив – цій жінці показали на телефоні її ще живу донечку і виклали у Facebook реакцію.

Я з такими речами маю справу щодня, починаючи із 24 лютого.

Спочатку я це списувала на необізнаність. Усі ми звикли до тотальної і безмежної свободи слова, тому одразу перемкнутися на воєнні правила безпечності інформації складно.

За цей час:

• ми провели декілька інформаційних кампаній із поясненнями, текстами і картинками;
• головнокомандувач видав наказ про правила інформування під час воєнного стану, з яким ми ознайомлюємо кожного журналіста, який отримує акредитацію від ЗСУ, СБУ;
• була купа ефірів, купа скандалів на цю тему;
• я особисто зустрілася з десятками блогерів, говорила особисто з багатьма політиками, мерами, головами ОДА про те, що і як варто подавати, аби не зашкодити обороні та ЗСУ;
• регулярно беру участь у зустрічах "офрекордс" із журналістами, продюсерами, воєнкорами на цю ж тему.

І станом на сьогодні можу вам сказати, що більшість публічних людей та тих, хто професійно займаються медіа, дуже швидко зрозуміли, що зараз інтереси держави та воєнна безпека понад усе. Тому в інформаційному просторі вже значно менше військової інформації від цивільних.

Сьогодні вже всі знають, що публічні кампанії звільнення полонених можуть зашкодити обміну. Усі знають, що не можна говорити про звільнення населеного пункту, допоки ЗСУ там не закріпляться. Усі знають, що заборонено знімати у воєнних госпіталях тощо.

Разом із тим є певний невеликий відсоток людей, які умовно заради лайків готові зайти в палату до жінки у важкому стані, яка втратила дитину, і робити вигляд, що вони інформують суспільство про наслідки війни

Такі люди:

• оприлюднюють без дозволу Генштабу важливу військову інформацію – бо це перегляди і лайки;
• нібито відверто інформують про хід справ на фронті, а насправді просто заробляють перегляди і гроші;
• пишуть, що жінок, які 1 жовтня стануть на військовий облік, не будуть пропускати через кордон – коли такого рішення просто не існує (але ці заголовки добре читаються);
• пишуть про якісь неіснуючі "підстави" між президентом і головнокомандувачем – просто тому, що ці заголовки читають.

Цей список я можу ще довго продовжувати.

Для них інформувати людей ціною безпеки держави – це нормально, бо насправді вище за все вони ставлять власний інтерес. Він у кожного із цих людей свій – хтось хоче слави, хтось грошей, хтось у політику збирається, а хтось саме такою публічною активністю компенсує свій власний страх одягти однострій.

Як виділити таких людей і їхні дописи чи відео з-поміж інших? Дуже просто.

Вони на регулярній основі завдають шкоди обороноздатності, проведенню військової операції, підривають моральний дух суспільства, сіють паніку і зневіру або шкодять конкретній людині, як у випадку із жінкою з Вінниці, яка втратила дитину.

Тож не дивуйтеся і не запитуйте: "Невже таке можна зробити заради лайків?" Можна. Добре, що таких людей серед нас дуже мало. Але вони є, і це теж відкриття війни – заробляння публічного капіталу навіть ціною завдання шкоди власній закривавленій державі.

Джерело: Ганна Маляр / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора