Україні буде складно аргументувати введення миротворців ООН: потрібно визнати або війну з РФ, або громадянський конфлікт
Якщо Росія не визнає себе стороною конфлікту в Україні, вона наполягатиме, щоб її контингент включили до складу озброєної місії ООН, і тоді на Донбасі опиняться російські миротворці, пише представник України у підгрупі з безпеки тристоронньої контактної групи в Мінську Євген Марчук.
Про миротворчу місію ООН на Донбасі.
Що потрібно враховувати.
По-перше, запрошення іноземних військових підрозділів зі зброєю на територію України, згідно з нашим законодавством, можливе тільки за згодою Верховної Ради. Миротворці ООН – це озброєні люди, і не тільки стрілецькою зброєю, але і як мінімум бронетранспортерами. Рівень озброєності цієї місії буде докладно виписано в мандаті.
Друге: країна, яка ініціює направлення такої місії, має дуже докладно аргументувати свою пропозицію. Для нашого випадку це буде не зовсім просто. Якщо ми в пропозиції вкажемо агресію Росії – це буде означати війну двох держав. Миротворці, як правило, у таких випадках не беруть участі. Якщо ми не вказуємо агресії Росії, значить у нас внутрішній громадянський конфлікт, і тоді миротворці можуть брати участь.
Третє: обов'язково потрібна згода сторін. Для нас ОРДЛО не є стороною. Для нас стороною є Росія як країна-агресор. Чи погодиться Росія бути стороною конфлікту, та ще й у рішенні ООН? Не думаю. Президент РФ Володимир Путін не раз висловлював позицію Росії щодо цього питання – "ихтамнет".
Можливо, із Росією є попередня домовленість, що вона повністю виводить з Донбасу свої регулярні, але безшевронні війська, і там залишається тільки два армійські корпуси ОРДЛО. І тоді де-факто та нібито де-юре Росії там немає. Тоді єдиною стороною або сторонами згоди на миротворчу місію є ОРДЛО. І тоді нам залишається домовлятися тільки з цією стороною конфлікту про миротворчу місію, офіційно визнаючи їх стороною. Тобто побічно підтверджуючи в такий спосіб, що це внутрішній громадянський конфлікт.
Тут потрібно буде шукати вихід. Без згоди сторін, що фактично воюють, миротворців у зону практичних бойових дій ніколи не пошлють.
Четверте: голосування в Радбезі, найімовірніше, Росія заблокує. Голосування Генеральної Асамблеї ООН з такого питання дуже проблематичне. Не кажучи вже про чисельність місії, бюджет і рівень її озброєності. Хоча можливе.
П'яте: припустімо, що всі ці проблеми вирішено позитивно для України. Тоді Радбез ООН формує передову групу фахівців, яка виїжджає на місце та дуже детально вивчає поле своєї майбутньої діяльності. Її доповідь докладно обговорюють у Радбезі та визначають чисельність місії, її бюджет, ротацію та страхування персоналу, рівень озброєності й інші деталі.
Наприклад, місія бере під контроль усю контактну лінію (426 км) і не контрольовану Україною ділянку держкордону (406,7 км)? Чи якось інакше? Якими тоді мають бути чисельність і бюджет такої місії? Вона дістає доступ до будь-яких об'єктів та ділянок на тимчасово окупованій території?
Шосте: якими правовими нормами, статутами, законами буде регулюватися застосування зброї членами місії на території України, особливо на ураження (зрозуміло, що буде виписано, що тільки в цілях самозахисту)? У принципі, міжнародна практика є. Але як буде в українському випадку? Хто розслідуватиме факти неправомірного застосування зброї членами місії, особливо з летальними наслідками?
Сьоме: після утрушування всіх цих питань Радбез ООН звертається до країн – членів ООН, які, як правило, мають досвід миротворчої діяльності, виділити певну кількість військовослужбовців певних військових спеціальностей для цієї місії з командиром. Керівництво цих країн погоджує своє рішення з місцевим парламентом. Процедури різні, але згода парламентів обов'язкова.
Восьме: створюють командування місії, яке активно бере участь у формуванні контингенту місії. Я впевнений, якщо Росія погодиться на цю миротворчу місію, вона наполягатиме не тільки включити її контингент до складу місії, але й увести свого представника до складу командування місії. Якщо Росія не сторона конфлікту, а це, найімовірніше, буде умовою Росії, тоді жодних аргументів для заперечення щодо включення її контингенту та представника в командування місії немає.
Дев'яте: оскільки місія буде діяти де-юре на території України (зокрема й за лінією фронту), то Україна як ініціатор місії повинна взяти на себе певні зобов'язання із забезпечення нормальної діяльності місії. Які?
Ну й десяте: дуже проблематичним є припущення про те, що головним завданням місії буде забезпечення виборів на окупованій території. Буде час, викладу докладніше. У цій темі не менше запитань, ніж у перерахованих.
Вибачте за трохи надмірну деталізацію.
Джерело: Yevgenij Marchuk / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора