Події в Курській області дають змогу поставити експеримент, який розкриває справжні настрої росіян

Реальна (не пропагандистська) "миролюбність" російського народу досліджена набагато гірше, ніж, скажімо, поверхня Марса. Базова теорія закордонної російської опозиції та реліктових західних русофілів полягає в тому, що "глибинний народ не підтримує Путіна та війну з Україною". Це фатальна помилка. А репресії начебто змушують його приховувати свою думку, радіти в соцмережах ракетним ударам по містах України й записуватися в армію.

Результатам опитувань, які показують масове схвалення війни росіянами, нам пропонують не вірити – жителі тоталітарних держав звикли брехати соціологам. Це ще одна класична помилка, коли ви оцінюєте сучасну Росію.

Ця ілюзорна теоретична можливість, що війна є лише "проєктом Кремля", а не продуктом властивого багатьом поколінням росіян імперського мислення, дає відповідні аргументи умисним і випадковим "адвокатам диявола". "Народ не винний – знімайте санкції та відкривайте кордони!" – кажуть вони. І, на жаль, знаходять певну аудиторію на Заході.

Але, з іншого боку, події в Курській чи Бєлгородській областях дають нам змогу поставити певний лабораторний експеримент. Поки репресивна машина РФ палає в кущах, звільнені росіяни можуть виходити із квітами назустріч антипутінським танкам. "Нарешті воля!" Чекатимемо на такі кадри. Хоча вже очевидна неможливість цього. Тому відсутність адекватної реакції на контрвійну лише підтвердить нашу думку про міцний свідомий взаємозв'язок росіян із їхньою владою.

Перефразовуючи: "Ми без кінця проклинаємо Путіна, і, ясна річ, за діло. І все ж я хочу запитати: то хто ж таки підписав мільйон контрактів із ЗС РФ і хто вчиняє тисячі конкретних злочинів?"

Джерело: Михайло Подоляк / Telegram