Україна стала "яблуком розбрату" між Росією та ЄС, що створило для них безліч економічних проблем G

Частина перша:

Зважаючи на все, США не відчувають потреби втручатися в ситуацію в Україні

Минулого разу ми з вами зупинилися на тому, що пиріжки Вікторії Нуланд, які вона роздавала на київському Майдані, – це не надто велика ціна, якщо брати до уваги фактично здобутий результат.

По-перше, двосторонні міждержавні відносини двох найбільших і потенційно впливових держав у Східній Європі міцно поставлені на гальма. Можливості їхньої співпраці в інтересах пов′язаної модернізації, чого конче потребують обидві країни, надійно і надовго заблоковані.

По-друге, Україна стала "яблуком розбрату" між Російською Федерацією та ЄС, що створило для них безліч економічних проблем. По-третє, обидві сторони конфлікту – і Росія, і Україна – попереджені про неприпустимість його ескалації. З огляду на диспозицію, як вона виглядає після зустрічі президентів України та США, будь-яка спроба України силовим шляхом вирішити територіальні суперечки з Росією буде означати позбавлення її політичної підтримки. Як із Грузією у 2008 році.

Спроба Росії допомогти сепаратистам на Донбасі розширити контрольований ними сьогодні плацдарм, не кажучи вже про проект "Новоросія", обернеться "афганським сценарієм". Просто цього разу замість "Стінгерів" будуть "Джевеліни", але наслідки можуть бути такими самими – неприйнятні втрати на початку і безславний відхід наприкінці.

Отже, що ж ми маємо в сухому залишку. І Росія з її амбіціями глобального гравця "першої ліги", що залишаються, і Україна, як єдиний мислимий конкурент/партнер Росії в Східній Європі, занурені в нерозв'язний політичний конфлікт і фактично позбавлені можливості пропонувати свої варіанти нового світового порядку і навіть просто брати активну участь у його формуванні.

Кажучи іншими словами, обидві країни надовго виведено з "великої гри", і США, маючи зазначені вище важелі впливу, тепер можуть тільки за власним розсудом або тримати "поза грою", або вводити їх у неї. Наприклад, якщо ЄС та Китай, усупереч очікуванням, упораються зі своїми внутрішніми проблемами і зможуть скласти реальну конкуренцію впливу США у світі.

Тобто гра не розпочинається, як припустив мій український колега, а зіграна. В усякому разі на якийсь, мабуть, досить тривалий час.

Але, подумалося після всіх цих невеселих роздумів, можливо, це саме те, що потрібно і Україні, і Росії – почати нарешті облаштовувати свій будинок і так званий пострадянський простір – величезну частину Євразії, поки ніхто в здоровому глузді не наважиться грубо втручатися в їхні внутрішні справи і двосторонні відносини, а їхні ресурси і простори розвитку поки що не стали критично затребуваними у світі, у якому скоро не нафта і газ, а повітря і вода стануть головним природним ресурсом, а головним ресурсом розвитку стане ринок, а не дешева робоча сила. Хто знає. Адже "у великій політиці все виглядає зовсім не так, як ти бачиш". Чи не так?

Джерело: "ГОРДОН"