До зустрічі на барикадах. Обіцяю, буде жорстко і весело

Учора опівночі мені зателефонував Марк із запитанням: "Тату, кажуть, тебе кудись призначили, а я навіть не знаю, хто ти тепер і чим будеш займатися". Підступ полягав у тому, що син читає новини і, звичайно ж, здогадувався, але дуже чекав приводу назвати тата "начальником шлагбаума". У зв'язку із цим, любий Марчелло, пишу цей пост спеціально для тебе.

Декілька годин тому офіційно набрало чинності розпорядження про моє призначення заступником міністра інфраструктури. По-перше, із цього моменту всі мої пости про роботу будуть лише українською. Мене ніхто не примушує, просто так правильно. По-друге, відразу хочу розповісти тобі, чим я буду і чим не буду займатися в міністерстві.

Я не буду займатися будівництвом доріг, наглядати за залізницею, керувати портами й авіаперевезеннями. Цими напрямками займаються відповідні служби і профільні заступники.

Зона моєї відповідальності – структурні підрозділи міністерства, які відповідають за автомобільні перевезення, Державна служба безпеки на транспорті та державні підприємства, які обслуговують ці сфери.

Не секрет, що це один із найскладніших, найбільш токсичних та корупційних напрямків у міністерстві. Станом на сьогодні мої директорати та управління потопають у бюрократії, людей бракує, бажаючих прийти на держслужбу практично немає, в інспекції вирує хабарництво, керівники територіальних управлінь, які зазвичай є протеже політиків, опанували схеми поборів, на маршрутах процвітають нелегальні перевезення, а дозволи на міжнародні перевезення перепродуються і крадуть прямо зі складу.

Ці проблеми накопичувалися багато років до мене. І я не збираюся закривати на них очі. Але й вирішити їх усі за один день теж не обіцяю. Що я точно можу обіцяти – чути учасників ринку і робити все від мене залежне, щоб і вони, і пересічні громадяни розуміли, що ми робимо, навіщо ми робимо і яку користь це принесе.

Ми вже більше двох місяців тісно спілкуємося з усіма сегментами ринку і частково вже анонсували наші ініціативи. Детальніше розповім по мірі готовності наших рішень. Наші пріоритети на сьогодні – максимальна цифровізація видачі та обліку ліцензій та дозволів, прозорість проведення конкурсів на маршрути і ЄКМТ, відкриття даних усіх суб'єктів ОТК, лібералізація пасажирських перевезень і публікація всіх конкурсних заявок, реорганізація Держслужби безпеки на транспорті та посилення контролю за нелегальними перевезеннями.

І щоб раз і назавжди поставити крапку щодо мого досвіду роботи і тез "він журналіст" і "досвіду у нього ніякого немає".

Послухайте, я почав журналістську кар'єру 16 років тому, коли багато хто з тих, хто зараз коментує мій досвід, навіть гадки не мали, чим відрізняється політика від стратегії, служба від міністерства, а департамент від управління.

З тих пір я п'ять років пропрацював у Верховній Раді, з яких майже половину часу провів у регіонах, з нуля вибудовуючи департаменти патрульної поліції; довгий час був членом колегії МВС, здобув юридичну освіту, а після парламенту майже два роки обіймав посаду заступника генерального директора "Укроборонпрому", де попри всі перепони нашій команді вдалося добитися ухвалення ключового закону про корпоратизацію, провести першу за всю історію компанії інвентаризацію нерухомості, земельних ділянок та інтелектуальної власності і не допустити незаконного відчуження жодного квадратного метра підприємств.

Тому, при всій повазі, я прекрасно розумію тонкощі роботи держапарату – і як журналіст, і як депутат, і як керівник держпідприємства, і як чиновник. Але всі, кого це турбує більше ніж вечір п’ятниці, можуть продовжувати свій внутрішній монолог і коментувати відсутність у мене досвіду прямо під цим постом. А я тим часом продовжу підтверджувати свій досвід.

До зустрічі на барикадах. Обіцяю, буде жорстко і весело!

Джерело: Mustafa Nayyem / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора