Поки у скороченні ЗСУ "зради" не бачу. Вона буде, якщо розформовувати почнуть масово, а зекономлені кошти не йтимуть на модернізацію

На фоні чергової хвилі зрад про скорочення ЗСУ дозволю собі висловитися по двох моментах.

Перше. Представники командування ЗСУ у вересні 2020 року говорили про те, що будуть скорочувати 20 тис. посад (!), а не реальний бойовий склад. Що маємо на практиці. Законом 2015 року про чисельність ЗСУ сказано, що в нас загалом у Збройних силах 250 тис. осіб, із яких 204 тис. – це власне солдати, а 46 тис. – це цивільний персонал. Із тої статистики, яка є публічно, виходить, що на сьогодні маємо реально 192 тис. військових і 54 тис. цивільного персоналу. Це виходить, що скорочувати треба 12 тис. вакантних посад у війську, які не заповнені (тобто ми просто визнаємо, що людей і так немає) і 8 тис. осіб цивільного персоналу, який реально є, щоб було у відповідності.

Виходять якраз 20 тис., про які говорили в командуванні ЗСУ. Хіба що у випадку цивільних прийдеться скорочувати реальних людей, а не просто ліквідувати вакантні посади. Щодо військових визнаємо, таким чином, чесно, що в нас не заповнено 12 тис. посад. Ну і приводимо кількість цивільного персоналу у відповідність, що теж вірно. "Зради" тут не бачу.

Другий момент. Щодо власне бойової чисельності ЗСУ. Тут непросто. Будь-які збройні сили функціонують у трикутнику утримання сил – тренування – ремонт/закупівля зброї та військової техніки. У нас історично більшість коштів ішла на утримання сил – до війни це було більше ніж 90% від усього бюджету. Тобто ніякого розвитку і підготовки.

Зараз ситуацію дещо покращили – пішли гроші як на підготовку (тому з'явилися бригадні тактичні навчання і кількість батальйонних тактичних навчань збільшилася в рази) плюс гроші з'явилися на ремонт/закупівлі ОВТ, що дозволяє робити точкову модернізацію за певними напрямками. Але все одно цих коштів на ОВТ недостатньо – в умовах збільшення реальної кількості армії у 2014–2015 роках на 80 тис. і підтримання загалом 194 тис. у необхідному стані багато все одно перетягують утримання, підготовка і поточні ремонти, незважаючи на збільшення бюджету в доларовому еквіваленті з $1,9 млрд на 2013 рік до десь $4,5–4,7 млрд зараз.

Одним словом, на реальну модернізацію грошей не вистачає – в ідеалі треба на рік додатково до нинішніх коштів ще $2–3 млрд на переозброєння, щоб розвивати потенціал армії. Бо як відомо, сама лише кількість давно нічого не вирішує – вирішує якість, яка досягається інвестиціями у відповідну техніку, яка – дуже дороге задоволення.

Тому і з'являються ідеї, що давайте зменшимо реальну кількість солдатів і вивільнені кошти спрямуємо на модернізацію. Щодо цієї ідеї можна і треба дискутувати. Але пам'ятати, що створення і розгортання нових з'єднань – річ довга. А часу багато не буде – точніше, його треба буде вигризати наявними силами в разі чого.

Що для мене особисто буде маркером реальної "зради" – якщо почнуть розформовувати масово (щонайменше на 20–25%) існуючі з'єднання (особливо це стосується з'єднань ракетних військ і артилерії) і вивільнені кошти не йтимуть на реальну модернізацію.

Джерело: Mykola Bielieskov / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора