Якби ми знали, що станеться 24 лютого 2022 року, що б зробили інакше?

День до війни…

А що, якби ми всі знали, що станеться 24 лютого 2022 року, що б ми зробили інакше?

Один день. Лише один.

Можливо, ми б більше слухали одне одного. Менше відкладали дзвінки батькам "на потім". Довше б обіймали дітей перед сном. Не сварилися б через дрібниці, які вже за добу втратили будь-який сенс…

Можливо, хтось поїхав би до рідних. Хтось купив би квиток додому.

Хтось сказав би ті слова, на які не вистачало часу або сміливості.

Але правда в тому, що життя ніколи не дає нам такого попередження.

Війна навчила дуже простій і дуже болючій мудрості: найцінніше завжди відбувається "до".

Я часто думаю, що головний урок того "дня до війни" – не про страх. Він про усвідомлення крихкості життя.

Про те, що любов не можна відкладати. Турботу – переносити, а слова підтримки – економити.

Бо ми ніколи не знаємо, який саме день стане межею між "було" й "після".

І сьогодні, коли ми вже живемо в реальності війни, я б поставила інше питання.

А якби ви знали, що завтра – мир?..

Що б ви зробили сьогодні?

Можливо, саме так і треба жити – не чекаючи ні війни, ні миру, а цінуючи кожен день, який нам дано.

І водночас є ще одна важлива думка, до якої нас привчила ця війна: до війни треба бути готовими завжди. І в мирі – теж.

Готовність – це не про страх. Це про відповідальність.

Коли є план дій, розуміння, знання – тоді менше паніки. Менше хаосу. Менше травм для психіки.

Бо найбільше ламає не сама подія, а безпорадність перед нею.

І, можливо, один із головних уроків нашого часу в тому, що внутрішня зібраність, знання і готовність – це теж форма турботи про себе і своїх близьких.

Щоб берегти життя – і в мирі.

І тоді, коли його доводиться захищати.

Джерело: Ольга Богомолець / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора