Я не розумію історії із взаємним викликом послів у Києві та Варшаві. У Москві від цього в захваті, пропаганда РФ це роздмухуватиме по повній

Мені не подобається історія із взаємним викликом послів у Києві та Варшаві. Я її не розумію. Мені як українцю також не подобаються заклики до більшої вдячності за надану допомогу. Від кого б вони не йшли. Більше того, вони мене ображають – у них є щось зверхнє, нерозважливе і врешті-решт безвідповідальне. Але це завжди можна сказати спокійно і твердо, по-дружньому.

Друзі та союзники теж можуть сваритися, але це не привід для офіційного з'ясування відносин. Виклик посла – це, як правило, реакція на недружні дії.

У Москві від цього точно в захваті і російська пропаганда це роздмухуватиме по повній. Там добре розуміють, що ми та поляки просто покликані виконувати спільну роль стратегічного послаблення і стримування російського режиму і, власне, уже її виконуємо. "Спільну" тут ключове слово, хоча саме ми на передовій.

У нас іще буде безліч приводів для емоцій, уявіть собі, якими непростими, емоційними і нервовими будуть наші з поляками розмови щодо вступу до Євросоюзу. Сільське господарство – це тільки один із прикладів. Але дружбу потрібно підтримувати. І це означає, що відверта і навіть жорстка розмова крутіша за офіційні та формальні кроки, які шкодять нам обом і створюють можливості для Кремля.

Має бути навпаки.

Джерело: Pavlo Klimkin / Facebook