Одна "маленька" проблема зі сценарієм захоплення США островів: війна з Іраном не закінчиться

Отже, відправна точка на сьогодні полягає у припущенні, що США можуть окупувати три спірні острови в Перській затоці й передати їх ОАЕ в обмін на військову базу, а також провести десантну операцію на острові Харг, де зосереджені основні іранські запаси нафти й розташований глибоководний порт.

Навколо цього вибудовуються дві несумісні логіки. Перша – логіка примусу: США не потребують згоди Ірану. Війна закінчиться, коли атакувальний потенціал режиму досягне нуля – через військовий тиск, внутрішній колапс і нейтралізацію фінансування КВІР. Захоплення островів створить нову реальність, яку Іран змушений буде прийняти.

Натомість інша – логіка виснаження – каже, що ісламський режим сприймає цей конфлікт як історичну можливість нав’язати вигідне для себе припинення вогню: зберегти ядерні здобутки, ракетні запаси й мережу проксі, жорстко обмеживши американську свободу дій у регіоні на майбутнє. Замість капітуляції – стратегія виснаження.

Є ще одна "маленька" проблема зі сценарієм захоплення островів: війна після цього не закінчиться. Іранське керівництво не прийме такого результату й не погодиться на мир, поки під питанням територіальна цілісність країни. Від Харга до трьох спірних островів – Тегеран реагуватиме жорстко на будь-який подібний крок.

Загалом бачимо, що між тактичним успіхом, який демонструє коаліція, і стратегічним результатом відсутній місток – війна не закінчиться незалежно від того, скільки островів буде захоплено і скільки цілей знищено.

На відміну від тактичного успіху, який вимірюється кількісно й відносно швидко (скільки цілей знищено, наскільки деградувала бойова спроможність противника, який відсоток ракет перехоплено), стратегічний результат вимірюється якісно й проявляється лише з часом: чи змінилася поведінка противника, чи досягнута політична мета, яка й була причиною застосування сили, чи є стабільним новий стан справ після завершення активної фази.

У випадку з Іраном стратегічний результат означав би одне із двох: або зміну режиму й прихід до влади уряду, який відмовиться від ядерних амбіцій і регіональної агресії, або переконливу капітуляцію поточного режиму й підписання угоди, яка це гарантує.

Жодного із цих результатів поки що не видно навіть на горизонті.

Джерело: Igor Semyvolos / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора