Програвши інформаційну війну, можна програти навіть реальну перемогу. Не вірите? Спитайте в Ізраїлю

Коли ми заснули...

Місяць тому я мав розмову із впливовим американським бізнесменом, який витрачав і збирав мільйони на підтримку України. Він сказав щось таке: "Вас тут немає. Якщо у 22-му і 23-му тут були за вас усі зірки, ваші ходили на постійні мітинги, Україна була на всіх шпальтах, то зараз – нуль. Тоді я збирав мільйони на вашу підтримку у своїх партнерів, а зараз ледве 50 тис. У мене в самого враження, що ви забили на нас. Ну, тобто на істеблішмент ви не забили, тут бігають табуни ваших лобістів. Але на нас, бізнесменів і просто людей, забили. Що робити? Не знаю. Треба, щоб їздили по країні ваші зірки й герої, от Усик, наприклад". Ці слова були вироком нашій міжнародній стратегічній комунікації.

Однак забили ми не тільки на США, а й на більшість країн. Серед них і на наших сусідів – Угорщину, Словаччину, Польщу й Чехію. Якщо у 2022–2023 роках їх вдавалося тримати нашими союзниками (окрім Орбана, і то він себе так нагло тоді не вів), то зараз мова вже йде про відвертих ворогів і союзників Путіна. Минулого тижня на Politico вийшла стаття, де описуються плани Орбана, Бабіча й Фіцо – створити коаліцію протидії України в ЄС. Те, що там немає Польщі, – не робить її союзником нашим. Поляки мають власну політику щодо нас, і їм для цього не треба коаліція. А от якщо один грьобаний Орбан завдав нам стільки проблем, то уявіть, коли тепер цим буде займатися ціла коаліція. Як же так сталося?

У 2022–2023 роках ми просто розгромили орків в інформаційно-пропагандистській війні. Власне, самі орки не бачили ніякого сенсу в цьому, оскільки мали закінчити війну за два тижні. То для чого тратитися на комунікацію? Але й ми вкладалися на всіх рівнях. Наші біженці перетворювалися на наш рупор, наша стійкість була символом, комунікували всі – від президента й до громадських активістів. Це давало потужний практичний результат – від HIMARS до F-16. Однак як тільки ми перестали це робити – усе повернулося проти нас.

Натомість орки зрозуміли свої помилки, і бюджети на комунікацію й вибори знову потекли рікою. Коли ми заснули, вони почали працювати, і тепер уже практичні результати – у них. Скільки крові нам випили ці Орбани й Фіцо, скільки заблокованої допомоги ми не отримали, скільки санкцій вдалося відбити – колосальна шкода нашій боротьбі. І це робили не Shahed, не ракети, а системна інформаційна робота, яка перетворила європейську прихильність до нас на нетерпимість. Ми забили на пересічних людей, вони забили на нас, і переключилися на Палестину.

Зараз нам би дуже могла допомогти європейська мобілізація. Мільйони європейців могли б донатити нам генератори, зарядні станції, акумулятори, обігрівачі тощо. Але вони у своїй більшості навіть не знають, який жах переживають щодня Херсон, Чернігів, Суми й Харків. А цей жах буде розширюватися з кожним тижнем. В останній фазі нашої війни, якою буде ця зима, нам би дуже знадобилися європейські й американські ресурси на зброю й військо. Але натомість "коаліція протидії" буде блокувати все, що можна, щоб Путін зміг узяти побільше нашої землі. І ця коаліція точно ефективніша за "коаліцію бажаючих". І це ще в Німеччині до влади не прийшла найбільша проросійська сила – "Альтернатива", а рейтинг у неї вже найбільший.

Я багато писав про те, що, програвши інформаційну війну, можна програти навіть реальну перемогу. Не вірите? Спитайте в Ізраїлю.

Джерело: Політика Андрусіва / Telegram

Опубліковано з особистого дозволу автора