У росіян видихається артилерія, а це було єдине, що дозволяло їм просуватися вперед. Без неї російські генерали воювати не вміють

Стратегічні записки. Давно не писав стратегічні тексти й бачу, що потрібно навести різкість по ситуації.

Ключові стратегічні рішення й диспозиції сторін на початку 2023 року.

1. Передача танків є остаточним доказом того, що Захід прийняв рішення завершити війну в цьому році на полі бою. Це означає, що Україна отримає все необхідне озброєння для перемоги Росії на своїй території. Включаючи літаки, далекобійні ракети тощо. Однак цю зброю будуть надавати поступово.

Захід дотримується базової моделі, суть якої – змусити Путіна визнати, що він не може виграти війну. Тому кожним новим рішенням чи кроком йому відправляють такий сигнал і дивляться на його рішення. Якщо це не веде до відмови – вони підвищують ставки.

2. Санкції набудуть реальних форм. 5 лютого вступають санкції на заборону перевезення нафтопродуктів. Це рішення може завдати дуже серйозного удару по російській економіці, оскільки може зменшити доходи на 40%. Разом із цим Захід посилює контроль за дотриманням санкцій. Це означає, що в цьому році будуть і жорсткі розмови з Індією та Китаєм. Хоча останні вже зменшують закупівлі російської нафти й опускають її ціну до рівня собівартості.

3. Мобілізація й підготовка солдатів в Україні стає вирішальним фактором перемоги. Коли у грудні говорили, що мобілізація не потрібна, то мали на увазі, що в нас достатньо сил проти сил ворогів. Але ворог увів свої мобілізовані резерви відразу без належної підготовки. У результаті цього ми теж понесли значні втрати і знесилили бригади. Вони потребують відновлення. Також ми свій наступальний потенціал почали використовувати для захисту Бахмута й інших напрямків. Це означає, що ми маємо накопичити поновий потенціал плюс підготовувати кадри для використання західного наступального озброєння.

Маємо прийняти той факт, що воювати доведеться значній кількості українців. І це питання нашої перемоги або поразки. Ми не вибирали війну, але мусимо воювати, щоб вижити. Тому чим більше чоловіків прийде служити, тим ближча наша перемога.

4. Росія все більше заганяє себе в пастку. У кожного є поріг втрат. У росіян він дуже високий, але теж існує. За розвідданними, "Вагнер" зазнала такі втрати, що не може продовжувати набирати зеків попередніми темпами. Це означає, що тактика, використана під Соледаром і Бахмутом, коли під загрозою розстрілу гнали на забій тисячі солдатів, які виявляли наші позиції та знесилювати наших ціною свого життя, – закінчується. Воювати подібним чином російські регулярні війська не можуть, і конфлікти між керівником ДШВ Теплинським і Герасимовим – цьому яскравий доказ. Більше того, ця тактика не може мати широкого застосування, оскільки в росіян великі проблеми зі зв'язком, і вагнерівці наступають із дешевими Motorola, які легко прослуховуються.

5. На фоні відсутності видимих успіхів у російських військових елітах починаються срачі. Генерал-катастрофа Суровікін усунутий, а разом із ним із публічного ефіру прибрали Кадирова. Пригожин у відкритому конфлікті із Шойгу й Герасимовим. Усі разом вони в публічному конфлікті з Гіркіним. Путін продовжує переставляти ліжка в борделі, і по великому рахунку на полі бою нічого не міняється.

Тим часом єдине, що дозволяло росіянам просуватися й завдавати нам втрат – артилерія, – видихається. Якщо влітку вони стріляли 20 проти одного нашого, то у грудні вже п'ять проти одного, а в березні буде два або й один до одного. Без артилерійського валу російські генерали воювати не вміють.

6. Цілі Путіна на цьому етапі війни залишаються розмиті й формлюються як "не програти". Фактично росіяни готуються відстояти захоплені території, залякати нас можливими новими наступами й домогтися переговорів з вигідних позицій. Це єдине, що може бути раціонального. Але оскільки раціональність – не їхня сильна сторона, угадати, що у хворій голові старого, – складно.

7. Найближчі місяці відбуватимуться битви за "моральний дух". Жодне з міст, що штурмують росіяни, на сьогодні не відіграє стратегічної ролі, тобто коли втрата може призвести до поразки у війні. Тому битви за ці міста носять характер боротьби за моральний дух народів. Взяття хоча б якихось населених пунктів має підтвердити росіянам, що "СВО" "движется по плану". Натомість оборона цих міст тримає наш моральний дух і віру в перемогу. Чим довше росіяни не можуть нічого захопити, тим ближче упадок морального духу й віри Путіну в Росії. Тим більше будуть сратися російські військові між собою.

І тим успішнішим буде наш наступ.

Джерело: Політика Андрусіва / Telegram

Опубліковано з особистого дозволу автора