Кремль створює конфлікти для держав, що оточують РФ. На черзі Білорусь, Казахстан і Киргизстан. Там буде ще простіше, ніж у Карабасі

Уроки Карабаху.

Кремль зарозуміло пропонує усім державам, які входять до зони тиску та впливу Росії, демонстративно вивчити раз і назавжди "карабаський урок Кремля" – не чинити опір Росії і дружити лише з нею. Якось непомітно для себе Кремль перейшов від стратегії м'якої сили та економічної залежності до стратегії відритого шантажу як головного знаряддя зовнішньої політики із державами колишнього СНД.

Суть цієї стратегії – створення непереборних без Росії територіальних конфліктів для держав, що її оточують, які нескінченно послаблюють ці країни і роблять їх залежними від політики Кремля. В Україні – це Донбас і Крим, в Грузії – Абхазія, в Молдові – Придністров'я, у Вірменії та Азербайджані – це Нагірний Карабах, що дозволяє впливати на поведінку відразу двох країн. Тепер на черзі – Білорусь, Казахстан і Киргизстан. Там Кремлю буде ще простіше створити регіональні конфлікти. А з огляду на неефективність міжнародних органів, що регулюють такі конфлікти, типу Радбезу ООН, у Росії є всі шанси оточити себе ланцюгом непокірних, але принципово ослаблених держав – це і буде зона зовнішньої безпеки Росії.

Для здійснення своїх планів перманентного геополітичного шантажу сусідів Росія використовуватиме три тактики – корумпування залежних держав та їхніх еліт, метод гібридних воєн і метод заморожування ситуації невизначеності, "зависання" боротьби у зоні конфліктів.

Але тут Кремль зіткнеться із двома проблемами. По-перше, методом гібридних воєн і створенням високої напруженості у зоні конфліктів користуватимуться і сильніші, ніж Росія, країни – передусім США та Китай. По-друге, проблема Кремля у тому, що ці держави, які потрапили до зони геополітичного шантажу Кремля, вічно шукатимуть собі союзника, який буде або є сильнішим за Росію – це США або Китай, або не буде боятися гніву Кремля – це Великобританія, Туреччина та Іран.

Наприклад, вже зараз Туреччина не боїться Росії в Сирії, Лівії, Іраку, Вірменії, Азербайджані та Україні. Крім того, вона не тільки успішно нарощує військово-політичне співробітництво з Україною, але, як і Росія, претендує на Крим як миротворча сила для захисту кримськотатарського населення від репресій Кремля. Успішний прихід Туреччини до Кавказу різко ускладнив свободу маневру Росії на величезному просторі – від Лівії, Сирії та Кавказу до Туркменістану.

Досі Росія бачила лише одного ворога – США, тепер їй доведеться мати справу із серією ворогів другого рівня. Це принципово нова геополітична ситуація навколо Росії.

Туреччина теж показала всьому світові свій "тюркський урок". Насправді найголовніший урок карабаської трагедії – це успішне здійснення Туреччиною потужного проєкту просування "тюркського світу" на Схід. Всього три роки назад усе почалося з Ідлібу в Сирії, а сьогодні Туреччина вже дійшла до Каспійського моря. Тоді як Росія у своєму проєкті розширення "русского мира" надовго застрягла у війні з Україною, а інші країни – Молдова, Білорусь, Казахстан, Вірменія, Азербайджан – кожен по-своєму намагається вирватися із залізних обіймів Кремля.

США і Китаю залишається тільки терпляче чекати, коли найгостріша економічна та внутрішньополітична криза у Росії послабить цю залізну хватку, як це було вже в 90-х роках минулого століття.

Джерело: Віктор Небоженко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора