Хтось досі вірує, що від бажання чи небажання жертви залежить настрій ґвалтівника

Бумеранг, який, на жаль, повертається.

Сьогодні одна людина мене поставила в жорсткий ступор своїм питанням: "І що там кажуть, коли вже наші захочуть закінчити війну?"

Я тричі вдихнув і видихнув перед тим, як відповісти. Відчув, що забракло повітря.

Ну от як? Як на третьому році повномасштабки й на 10-му році вторгнення Росії в Україну люди можуть формулювати так запитання? Як можна не усвідомлювати очевидні речі?

А потім згадав 2019 рік. Коли під час виборчої кампанії казали, що то "клятий Порошенко" не хоче закінчувати АТО. Тепер – от несподіванка – те саме кажуть про Зеленського. І я мушу захищати й відстоювати вже його, діючого президента, пояснювати й переконувати, що ключ до закінчення війни – у руках Путіна, а не України. Причому доводиться захищати Зеленського якраз від тих людей, які ж за нього й голосували і яких він колись переконав, що для того, щоб прийшов мир, потрібно "просто припинити стріляти".

У мене було стійке враження, що це за кордоном не розуміють, що слова Путіна "про мир" – це насправді заклик до капітуляції України. З усіма наслідками. А виявляється, що й у нас досі все запущено. І хтось досі вірує, що від бажання чи небажання жертви залежить настрій ґвалтівника.

Джерело: Viktor Shlinchak / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора