До війни з Росією призвела не відмова від ядерної зброї, а те, що ми віддали її, не попросивши взамін реальних безпекових гарантій для України

Чи мала Україна шанси залишитися ядерною державою?

24 жовтня 1991 року Верховна Рада УРСР (!) ухвалила заяву про без'ядерний статус України.

Тодішні депутати заявили, що розміщення ядерної зброї на території України є тимчасовим явищем і в односторонньому порядку пообіцяли не зберігати, не виробляти й не поширювати ядерну зброю.

Пройшло 32 роки, а дискусія триває.

Аргументів на його користь три.

Дипломати кажуть, що на Україну тиснула Америка, яка за це рішення пообіцяла визнати результати референдуму 1 грудня. Інакше нам погрожували, що ми опинимося в дипломатичному вакуумі (одразу згадуємо 1919–1920 роки та які наслідки такий вакуум мав для Директорії УНР).

Якби ми не проголосували, Росія ввела б війська на ядерні об'єкти, які були на території України (сумнівно, але ймовірно).

Україна не мала фінансових ресурсів утримувати ці об'єкти.

Частково погоджуючись із цими аргументами, не вважаю за потрібне критикувати тих депутатів за ухвалене рішення. На тому етапі становлення держави воно видається вірним.

Тому що до війни з Росією та втрати Криму призвело не це рішення, а документ, який у 1993–1994 роках підписали Кравчук і Кучма. Саме вони віддали третій у світі ядерний арсенал, не попросивши взамін для України реальних безпекових гарантій у вигляді вступу до ЄС і НАТО.

Натомість як безпекові гарантії ми отримали "промокашку" у вигляді Будапештського меморандуму і війну на сході.

Ми ж замість того, щоб розбудовувати потужну армію, продавали озброєння, скорочували ЗСУ, розпиляли свої ракети та установки РЕБ. Знищили свій ВПК.

Висновки із цієї історії кожний хай робить самостійно.

Джерело: Viktor Taran / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора