Удар по своїх же в Суджі – це ледь блискотливе в темряві передвістя того, якою буде війна в Росії

Чому росіяни скинули бомбу просто по своїх же жителях у Суджі – зрозуміло. Жовчна злість, уже понад пів року вони не можуть вибити українців з якогось богом забутого містечка. Хто взагалі знав про існування Суджі до цього?

Сьогодні в людей кліпове мислення, пам'ять коротка. Забувають, як росіяни тримали Київ у півоточенні й ситуація була на волосині. Забувають багато чого. І тут теж уже не пам'ятають, як "зетники" вили, що якщо за тиждень ЗСУ не викинуть із території РФ, то це ганьба ганебна. Тиждень. Минуло вже понад пів року.

І гаразд, якби це були якісь легіони чортів, що засіли в гірських фортецях, де без багатомільйонного воїнства та ядерних ударів – ніяк. Тут пласка, як дошка, місцевість, своя територія, своє населення, угруповання в 50 тис. рил плюс північнокорейці. Уся міць ПКС тощо – і не можуть.

І нехай, якби не намагалися. Мовляв, бог із цією Суджею. Кому вона потрібна? Але ні, усі ці пів року – безперервні штурми, бронеколони, північнокорейські "м'ясні накати", штурми пішки й на техніці, із FPV на волокні та закиданням бомбами.

Немов у Суджі не формування київського режиму й усілякі нацисти-наркомани, а регулярні війська сильної держави. І ні, не можуть із нацистами-наркоманами впоратися.

А водночас – купа настирливих біженців, які про щось просять і дзижчать, як гнойові мухи, втрачені будинки, вщент знесені російські села.

А також кейс Курська напевно порушують внутрішніми каналами, спілкуючись із західними партнерами. Мовляв, а чого ж ви ніяк це маленьке містечко не повернете? У чому річ?

Якщо ви скрізь наступаєте і скрізь перемагаєте, то в чому проблема – велике село взяти (нехай і зі статусом міста)? Ви ж Пальміру брали, до того ж двічі. На краю землі.

А тут, у себе під носом, розібратися не можете?

Загалом, до чого я це все.

До того, що ну їде дах від цього всього.

Росіяни, які воюють, і так уже ...бануті через край, це максимально хвора публіка. А ті, хто не воює, – залякані до всирачки або їм пох...й.

І ось у тих, хто вже й так ...банутий, Суджа і Курськ зносить мізки, плавить, дико плавить, ґрунтовно зносить фокусування.

Звідси й безстрашне:

– Підняти борт! У...бати по будівлі!

– Там наші.

– Однаково у...бати! Падлам, які живуть під українцем, нехай внадно буде!

Це ж класика – бити своїх більше, ніж чужих, сильніше, ніж чужих.

Ось цей удар по своїх же громадянах у Суджі – це навіть не абрис і навіть не гуркіт. Це ледь блискотливе в темряві передвістя того, якою буде війна в Росії.

Велика війна.

Вона буде.

Джерело: Yigal Levin / Facebook