В останні місяці наші військові-дроноводи проводять буквально революцію. НАТО ще буде вчитися

У мене в руках – один із найпопулярніших FPV-дронів нинішньої війни зі зроблених в Україні. Я намагався закрити візуальні ознаки, щоб мене не запідозрили у прямій рекламі. А підозри стопудово будуть, бо виявилося, що в останні місяці наші військові проводять буквально революцію. Я не шучу, НАТО ще буде вчитися й охрінівати від історії, яку я вам зараз розкажу. І яка мені самому дуже підняла настрій і дає сил боротися.

Отже, цього літа мінцифровики Михайла Федорова оголосили гру серед підрозділів дроноводів. Хто вб'є більше рашистів або підірве їхньої техніки, той отримає певну суму балів, за які зможе безкоштовно і без черги отримати додаткову порцію дронів. Почався турнір підрозділів, ведеться таблиця, усі можуть слідкувати за тим, хто на якому місці.

За різну техніку і рашистів присвоюється певна кількість балів. Умовно, за підрив піхотинця – один бал, за підрив пушки – п'ять балів, танка – 10 балів.

Учасник турніру повинен підтвердити відео факт ураження для верифікації, причому одного відео із дрона-вбивці недостатньо. Треба ще й із другого дрона, і з розвідника. Із різних причин зараз відсіюється приблизно 15% заявок.

Після підбиття суми балів кожний підрозділ отримує можливість вибрати на цю суму бажані дрони. Умовно кажучи, Mavic коштує п'ять балів, "Вампір" – 10 балів, "Кажан" – сім балів, "Шрайк" – три бали, "Немезіс" – вісім балів (ці цифри я видумав із голови просто для наочності, справжні – абсолютно інші). І от на всю суму може замовити бажані дрони на додаток до тих, що і так отримує по основному замовленню від ЗСУ. Тобто мова йде фактично про преміальні додатки. Які дають змогу в наступному місяці вбити ще більше рашистів.

Таким чином у дроноводів виникає додаткова мотивація – бути вищим у турнірній таблиці, щоб мати більше дронів для задоволення потреб вродженої русофобії.

Знаючі люди кажуть, що це вже привело до покращення певних результатів у певних підрозділах. І точно не принесло ніякої шкоди.

Цей кейс будуть розбирати всякі специ по роботі з найнятим персоналом, може, це додасть барв теорії  ігор.

Точно це і про маркетинг, бо по запиту на отримання дронів стає зрозуміло ж, які з них справді є бажаними для військових. Бо люди в Генштабі, що формують потребу для закупівлі дронів, можуть керуватися якими завгодно інтересами. І – о боже, невже я це говорю! – навіть корупційною вигодою. Тупо купують за державні гроші нах...й не потрібні рукожопі дрони, але ж Вася відкотив, то нехай уже буде. Ну, а те, що замість цього гамна можна було б купити справжі хіти – полковника то ж не їб… ні грама. Бо він у тилу х…йовнічає.

А так дроноводи голосують саме за те, що приносить їм ефект. І вони кровно зацікавлені отримати саме найефективніші машинки для вбивств. Їм видєлувацця або штучно розганяти замовлення в рекламних цілях немає ніякого сенсу.

І це має примушувати дроноробів справді покращувати свої вироби. А не сподіватися, що полковник за відкат збереже йому держзамовлення.

Загалом, дуже крута історія. І в руках у мене – одна з найхітовіших машинок для вбивств.

Джерело: Юрій Ніколов / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора