На фронті загинув український поет і волонтер Гліб Бабіч
Дочка Дарка Бабіч на згадку про загиблого батька опублікувала вірш.
"Ти вже не почуєш, як я тут читаю вірші.
Стою на Майдані. Він вільний,
Як ти і хотів.
Я знаю, що серед усіх кольорових світів
Ти вибереш мій.
Ти будеш за мене молитись,
Дивитись на мене із неба.
Ти вже не почуєш,
Але ж мені треба,
Так треба,
Щоб ти похвалив…
Сказав, що я знов молодець,
Що можеш гордитися мною.
Поспи, віддавай свою зброю.
Вона тобі не знадобиться.
Мені в цьому домі не спиться.
Він надто порожній і темний…
Якщо мене бачиш із неба,
Скажи, що я маю робити?
Я маю писати, любити,
Але ти про це не почуєш,
Але ти нічого не скажеш…
Татусю, я буду сильніша.
Але мені поки що важко", – написала вона.
“Щойно стало відомо. Загинув Гліб Бабіч. Поет, пісняр, військовий, блогер. Знав Гліба. Іноді бачилися. Будьте прокляті, окупанти та терористи", – написав український політолог Андрій Смолій у Facebook.
"Тільки не надумайте писати "герої не вмирають", дуже прошу. Хоча... Так, герої не вмирають. Вони, блін, гинуть. І ти сьогодні загинув", – написав про смерть Бабіча волонтер Юрій Бірюков.
Бабіч співпрацював з українським гуртом Kozak System.
"Ти був унікальним поєднанням справжнього воїна і справжнього поета. Ми написали з тобою "Подай зброю", "Сила і зброя", "Досить сумних пісень", "Свобода наче любов", "Мольфар", "Ті, що тримають небо над Різдвом", – написав фронтмен групи Іван Леньо. – У нас залишилася одна пісня, яку ми мали видавати буквально на днях, – "Не покинь". Ніколи б не подумав, що саме вона стане прощальною в нашому з тобою житті".
Війна Росії проти України. Головне (оновлюється)
Контекст:
Бабіч народився 2 березня 1969 року у Миколаєві. Перші вірші написав у 10-річному віці, публікувався у миколаївських газетах.
Бабіч пішов служити у ЗСУ добровольцем.