"Оніміння" емоцій під час війни. Як подолати проблему
"Оніміння" почуттів – це один із видів психологічного захисту. Так спрацьовує механізм витіснення із життя проблеми, з якою неможливо впоратися самотужки.
"Це як заморожування думок і почуттів, щоб звести до мінімуму душевні переживання, яких зараз не уникнути. Їх стільки накопичилося всередині, що вони тиснуть із надзвичайною силою. Людина не може їх прожити, тому втікає. Але проблема в тому, що коли немає негативних емоцій – таких, як страх, переживання, – немає і позитивних. А ще відбувається завмирання: людина зупиняє життя і відчуває: "Я нічого не робитиму, тому що від мене нічого не залежить. Буде, як буде", – пояснила психологиня.
Для того, щоб вийти з такого стану, треба усвідомити й визнати проблему. Потрібно навіть нагадувати собі вголос: "Це ненормально, що літають бомби та ракети, тому треба ховатися в укриття і зберегти своє життя. Не можна сидіти і не боятися".
Необхідно навчитися відчувати себе у фізичному плані: поплескати себе по тілу, доторкнутися до очей, вух, носа, глибоко вдихнути, видихнути. Навіть можна сказати: "Я тут. Я є".
До відчуттів живим може повернути рутинна зайнятість, обов'язки. Наприклад, приготування їжі, заняття з дитиною, контроль порядку дня.
Важливо зрозуміти, що відсутність емоцій – це також психологічний стан, і його треба проговорити, поділитися своїми почуттями з близькими. Потрібно не дозволити собі та своєму оточенню звикнути до синдрому оніміння почуттів.
Життєві сили повертає допомога іншим. Вона може бути різною: психологічна чи матеріальна, у побуті. Можливо, потрібно комусь приготувати їжу, поговорити з кимось телефоном, передати речі.