"Яка історія. І яка ж актуальна в наші дні". Cадальський розповів про спосіб убивства російського царя

"Як і всякий тиран, Іван Грозний був схиблений на особистій безпеці, оточуючи себе радниками, дружинами, віщунами. Якось Грозний вирішив звернутися по пораду до потойбічних сил і дізнатися дату смерті. 60 "екстрасенсів" привезли до Москви і посадили під варту з [Борисом] Годуновим. Пророцтва чарівників були похмурими: вони пророкували цареві смерть на 18 березня. Коли настав цей день, цар був живий-здоровий. Він наказав чаклунам сказати, що їх сьогодні закопають живцем за неправдиві пророцтва. Чаклуни відповіли: "Пане, не гнівайся. Ти знаєш, що день закінчиться лише тоді, коли сяде сонце!.." Приблизно о 15.00 цар пішов паритися в лазні. Там він провів чотири години і вийшов із неї лише приблизно о 19.00. Царя посадили на ліжко, наділи полотняну сорочку, панчохи і халат; він наказав принести шахи, щоб позмагатися з Годуновим, слуги були поруч. Раптом цареві стало зле, він ослаб і повалився горілиць", – зазначив Садальський.

Далі навколо царя виникли загальне сум'яття, паніка і крик.

"Одні слуги кинулися в аптеку по нагідкову та рожеву води, інші – по російські безвідмовні ліки – горілку, треті – по духівника та лікарів. Царські покої спорожніли, біля ліжка царя залишилися лише Годунов та [Богдан] Бєльський. І в цей момент вони швидко і спритно... задушили Івана Грозного! Як пише Горсей, у спорожнілій палаті цар "був задушений і задубілий", – завершив пост Садальський.

"Яка історія. І яка ж актуальна в наші дні", – прокоментувала підписниця massage_moscow_9999.

Війна Росії проти України. Головне (оновлюють)

Контекст:

Садальський народився 1951 року у Росії. До початку акторської кар'єри працював учнем токаря на Ярославському моторному заводі – Садальського не приймали до театральних інститутів через неправильний прикус. 1970 року він зіграв свою першу роль – у стрічці "Місто першого кохання". Найвідоміші фільми за його участю – "Місце зустрічі змінити не можна", "Про бідного гусара замовте слово", "Дама з папугою", "Кат", знімався у випусках гумористичного журналу "Єралаш".