Олексій Філатов заявив, що не має статусу підозрюваного у справі про продаж Курченком медіахолдингу UMH

Однією з юридичних компаній, що супроводжували операцію, було адвокатське об'єднання "Василь Кісіль і партнери", де на той момент працював Філатов
Фото: strana.ua

Спроба притягнути до відповідальності юриста, який супроводжував у 2013 році угоду між ексглавою Адміністрації Президента Борисом Ложкіним і бізнесменом Сергієм Курченком щодо купівлі медіахолдингу UMH, – це незаконне втручання прокурора в адвокатську діяльність, заявив ексзаступник глави Адміністрації Президента України Олексій Філатов.

Ексзаступник глави Адміністрації Президента України Олексій Філатов заявив, що не є підозрюваним у справі про продаж бізнесменові Сергію Курченку "Українського медіахолдингу" (UMH), повідомляють "Українські новини".

"Жодне повідомлення про підозру мені не вручалось, що підтверджено заявами офіційних осіб Генеральної прокуратури та відповідними документами", – сказав він 12 серпня перед візитом до Генеральної прокуратури.

У березні 2019 року про висунення підозр заявив заступник глави департаменту міжнародно-правового співробітництва Генпрокуратури, глава відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Костянтин Кулик. У ГПУ наголосили, що Кулик повідомив про підозру Філатова, а також ексголову НБУ Валерію Гонтарєву та екскерівника Адміністрації Президента Бориса Ложкіна з порушенням процесуального законодавства, і цих осіб не вважають підозрюваними.

Філатов сказав, що в документі за підписом Кулика немає відомостей про вчинення ним будь-яких кримінально караних діянь.

"По суті, мова йде про незаконне втручання прокурора в адвокатську діяльність, а саме надання правової допомоги акціонерам групи компаній UMH при укладанні угоди з її продажу", – сказав ексзаступник глави АП.

Договір про продаж медіахолдингу було підписано з дотриманням норм англійського права і за участю міжнародних юридичних фірм та фінансових радників, підкреслив він.

"Операція пройшла комплаєнс-перевірку у міжнародних банках, через які вона виконувалася. Законність угоди ніколи ніким не оскаржувалась", – сказав Філатов.

Курченко купив UMH Group у Ложкіна 28 жовтня 2013 року. До холдингу входить понад 50 брендів, включно з українською версією Forbes і Vogue, а також видання "Кореспондент", "Фокус", радіостанції "Авторадіо", Europa Plus та інші. Ложкін зазначав, що продаж медіахолдингу відбувався через офшори на Британських Віргінських островах. "Українські новини" нагадують, що однією з юридичних компаній, які супроводжувала операцію, було адвокатське об'єднання "Василь Кісіль і партнери", де на той момент працював Філатов.

У 2014 році після зміни влади в Україні Курченко, який був одним із наближених експрезидента Віктора Януковича, втік до РФ. Українські правоохоронці оголосили його у міжнародний розшук.

12 грудня 2017 року пресслужба Курченка заявила, що бізнесмен купив у 2013 році у Порошенка медіахолдинг UMH за $400 млн і нинішній глава держави нібито "не сплатив жодних податків до бюджету України". В Адміністрації Президента спростували цю інформацію.

Генпрокурор Юрій Луценко в травні 2019 року заявив, що Кулик не зміг пояснити, чи порушив Ложкін закон під час продажу UMH Курченку.

"У справі UMH я так і не зміг добитися від прокурора Кулика пояснень, в яких діях Ложкіна є ознаки кримінальних порушень. Теза про те, що Ложкін не міг не знати, що продає компанію за "брудні гроші", не витримує жодної критики. Бо за такою логікою треба посадити прокурора Кулика за те, що він купував бензин у ті часи, коли ринок нафтопродуктів контролював Курченко. Кулик, виходить, тоді також фінансував ОЗУ. Тому чекаю фактів. Будуть факти – будуть підозри", – сказав він.

Кулика вивели з групи, яка займалася справою Курченка.

Спеціалізована антикорупційна прокуратура передала до суду кримінальне провадження у справі Кулика в жовтні 2016 року. Слідство вважає, що Кулик протягом півтора року купив майна на суму більшу, ніж його зарплата за п'ять років. Заступник глави САП Максим Грищук у травні цього року клопотав про закриття справи у зв'язку з набуттям чинності закону, що скасовує кримінальну відповідальність за цією статтею, але суд вирішив, що Кримінальний процесуальний кодекс не дає йому повноважень закрити справу на стадії судового розгляду.